Амарант: культура, яка прийшла з минулого для майбутнього

Продовжуємо публікувати цікаві матеріали зарубіжних видавництв, присвячені амаранту. Сьогодні вас чекає стаття, опублікована у виданні South Dakota Magazine.com. У ній розповідається про історію та перспективи амаранту. Автором тексту і знімків є Рон Робінсон. Пропонуємо ознайомитися з перекладом матеріалу. В оригіналі стаття подається від першої особи. Ми її злегка адаптували, але принцип подачі вирішили залишати незмінним. Передаємо слово Рону Робінсону.

Амарант для посушливих регіонів

Чи може рослина, яка вирощувалась в якості продовольчої культури 1000 років тому, сьогодні в умовах Південної Дакоти стати рослиною, здатною протистояти майбутнім посушливим сезонам? Цим питанням я задавався, займаючись протягом року вивченням особливих властивостей амаранту.

Якщо ви чули це слово раніше, але у вас є лише уривчасті уявлення про те, що це таке, ви можете бути здивовані, дізнавшись, що в даний час продукт, представлений на ринку продовольства, все частіше зустрічається у відділах здорової їжі і використовується для приготування хліба і пластівців. Амарант стає все більш популярним серед садівників, які відзначають простоту вирощування, яскравість суцвіть і різноманітне застосування в кулінарії.

Я зайнявся власними дослідженнями в пошуках цікавих фактів, коли писав книгу про доісторичне індійське село на березі озера Мітчелл. Вдалося дізнатися, що вона була ще до того, як з’явилося озеро.

Книга «Село на обриві: доісторичні фермери — мисливці в долині річки Джеймс» була замовлена ​​доктором Л. Адрієном Ханнусом, директором археологічної лабораторії в Августановому коледжі в Су-Фолс.

Доктор Ханнус сказав мені, що він бажає залучити до сайту непрофесіоналів, які займаються пошуком інформації. Оскільки я був висококваліфікованим неспеціалістом і не бракувало в цікавості або сміливості, я з радістю взявся за роботу. Хто знав, до чого це призведе?

«Три сестри» Америки

Основними культурами індіанців хідатса та інших корінних американців були «три сестри»:

• кукурудза;
• боби;
• і гарбуз.

Але вирощувалися і інші зернові культури, включаючи амарант.

Зверніть увагу! Деякі вчені вважають, що амарант, можливо, передував всім іншим зернам. Але поступився їм тільки тоді, коли нові зернові почали вирощувати в достатньому для їжі обсязі.

Люди, що населяли місце біля озера Мітчелл 1000 років тому, знаходилися під впливом культури Міссісіпі, центр якої розташовувався в Кахокіі, приблизно там, де зараз височіє Сент-Луїс.

Жителі села залежали від полювання на бізонів. Також в їжу приймали овочі, ягоди, дике коріння та інші рослинні продукти, які ростуть в регіоні. Мікроскопічні дослідження, що проводяться в місцях поселення індіанців, дозволили встановити, що основними культурами були кукурудза, боби, гарбуз, але також знайдені сліди соняшнику і амаранту.

Самостійний досвід вирощування амаранту

Я був настільки заінтригований новиною, що ці стародавні народи культивували амарант, що вирішив дізнатися про рослину побільше. Мною було знайдено безліч цікавої та корисної інформації по темі. Цього вистачило б на написання повноцінного матеріалу, але я вирішив спробувати виростити амарант самостійно.

Спираючись на свій досвід, можу повідомити, що вирощування амаранту не являє собою нічого складно. Мені було легко отримати відповідні сорти насіння — два червоних і один золотистий. На початку весни 2012 року я посадив рослини в торф’яних горщиках, що стоять в кімнаті поруч з вікном, через яке на них світили сонячні промені.

Рослини мають тенденцію бути слабкими на ранніх стадіях, і я не хотів ризикувати з насінням, яке не досягло зрілості. На той час, коли погода стала теплішою, у мене було достатньо міцних рослин, щоб сформувати три ряди на грядці розміром 4 на 8 футів і ще один ряд довжиною близько 10 футів.

Зверніть увагу! 1 фут — 30,4 сантиметра.

Рослини енергійно росли, незважаючи на маловологі весну і літо. Спекотна, суха погода була згубною для моїх бобів, огірків і більшості інших овочів, але амарант процвітав. До осені рослини були висотою від 2 до 5 футів, а різнокольорові, схожі на пір’я голови були сповнені насіння.

Збір врожаю і обмолот часто здійснюються в один етап, зазвичай відразу після перших заморозків. Для цього потрібно просто нахилити суцвіття в відро і струшувати або злегка обмолочувати, щоб насіння виспалися в тару. Я хотів зберегти якомога більше насіння, тому відірвав суцвіття і поклав їх в пластиковий пакет.

Молотьба — трохи складніше. Насіння настільки легке, що про віяння на вітрі, як я успішно робив з пшеницею, не могло бути й мови — занадто багато насіння буде втрачено.

Розглядав і інші способи обмолоту врожаю, але жоден з них не здався мені надійним. Я вирішив використовувати рукавички, щоб розтерти насіння (так як стебла і полова можуть бути колючими і грубими на голих пальцях), а потім зібрати насіння і полову в миску. Потім потрібно взяти екран потрібного розміру для просіювання стебла і великої частини полови, або, просто обережно струшувати миску, щоб відокремити насіння і полову за вагою і обережно подути, щоб здути сміття. Частина, що залишилася без полови і стебла може бути видалена вручну. Якщо залишити якусь полову, це не біда — вона дратує, але їстівна.

Різні види амаранту

З п’яти видів рослин, виявлених в районі озера Мітчелл, амарант унікальний в двох моментах. По-перше, це єдина група, яка не вважається виключно корінною для Америки. По-друге, це єдина зернова рослина, яка до недавнього часу не могла утвердитися в якості основного сучасного продукту харчування.

Той факт, що назва амарант (що означає «нев’януча квітка») має грецьке коріння, говорить про значне поширення роду по всьому світу. Близько 70 видів існують в різних країнах. Наприклад, в Австралії. Але небагато з них були успішно вирощені.

Проте, зерно амаранту вирощувалося в Європі і Азії, а також на американському континенті в стародавні часи і часто асоціювалося з релігійними церемоніями. Існують припущення, що зерно амаранту займає центральне місце в якості продукту харчування в давнину. Деякі вчені припускають, що амарант, можливо, був найпершим зерном, витісненим іншими зернами лише після того, як нові види стали вирощуватися в досить обсязі.

Амарант особливо цінували в Перу і Мексиці. Рослиною і насінням часто платили данину, яку вимагав ацтекський правитель Монтесума. Однак з приходом європейських конкістадорів культивування та споживання амаранту майже припинилося.

Заборона на вирощування була обгрунтована релігійним використанням насіння. Католицька церква вважала застосування особливої страви з насіння амаранту і меду (іноді нібито змішаних з людською кров’ю) в язичницьких ритуалах богохульством.

Сьогодні традиції приготування солодощів і тортів з насіння амаранту, часто в формі черепів, але без крові, зберігається в Мексиці. Зокрема, виготовлення таких солодощів особливо поширене напередодні Дня Мертвих.

Подібні тістечка з амарантового поп-корну з медом або сиропом їли в Китаї, Непалі та Аргентині.

Амарант на сучасному ринку продуктів харчування

З огляду на широке використання рослини в стародавні часи, цікаво, що амарант займає таку невелику нішу на сучасному ринку продуктів харчування.

Особливо з урахуванням того, що інші продукти з Центральної і Південної Америки мали дивовижний успіх. Кукурудзяні продукти поширені практично повсюдно, і такі інгредієнти, як кукурудзяний сироп, присутні в широкому асортименті продуктів.

Боби і гарбуз також широко споживаються в багатьох регіонах планети. Навіть насіння соняшника набули широкої популярності в якості закуски. Однак скажіть слово «амарант» більшості людей, і ви побачите в їхніх очах здивування.

Те, як саме амарант використовувався доісторичними людьми, що населяли землю уздовж водних шляхів басейну річки Міссісіпі, є питанням припущення. Той факт, що насіння рослини багате білком без глютену (якість білка вища, ніж у будь-якого іншого злаку, і він характеризується наявністю такої важливої ​​амінокислоти, як лізин), кальцієм, вітамінами та іншими необхідними для людського організму речовинами, пояснює, чому амарант вживали в їжу ще 1000 років тому.

Зверніть увагу! Амарант хороший тим, що в його складі велика кількість білка. Тому він може повноцінно замінити м’ясо і м’ясні продукти, в разі їх дефіциту або усвідомленої відмови від їх споживання.

Сьогодні амарант можна купити в супермаркетах, в магазинах здорової їжі або на веб-сайтах.

Як використовувати амарант: кулінарні особливості застосування стародавньої рослини

Я був захоплений, виявивши, що насіння можна приготувати, як попкорн, варити цілими для каші або супів, подрібнювати для додавання в гарячі пластівці, млинці, кекси або інші хлібобулочні вироби, пророщувати для салатів або перетворювати в пластівці для сніданку.

Я почав додавати амарант в свій раціон. Особливо пишався своїми недільними млинцями, з додаванням амаранту, льону і вівсяних висівок.

Молоді і ніжні листки амаранту їстівні і часто збираються на початку сезону і використовуються в салатах або готують як зелень. Зелень амаранту у багато разів багатша антиоксидантами, ніж більшість інших салатів.

Смакові характеристики

На що схожий амарант? Прикметник «горіховий» приходить на розум, але я також зустрічав його описаним як «гострий». Приготований з додаванням невеликої кількості солі і вершкового масла, на смак він дуже схожий на мініатюрний попкорн. Слойка, змішана з підігрітим медом, нагадає вам батончики з рисом і кріспі.

У суміші з іншими зернами для випічки або використовуваний в якості згущувача в супах, він надає ніжний аромат готового блюда.

Якщо в Південній Дакоті є комерційні виробники амаранту, вони роблять все можливе, щоб тримати це в секреті. Органічні фермери, фахівці з рослинництва і пакувальники, з якими я зв’язувався, не могли пригадати нікого в штаті, хто вирощує урожай амаранту.

Коли їх запитали, чому, вони висунули різні припущення, але жодне з них не може сприйматися серйозно.

Пол О. Джонсон, фахівець з польових агрономічних досліджень в Університеті штату Південна Дакота, який базується в Уотертауні, посилається на фіаско топінамбура в якості можливої ​​причини, по якій виробники в цьому штаті насторожено ставляться до «нових культур», таких як амарант.

Багато фермерів були вражені на початку 1980-х років, коли фірма під назвою American Energy Farming Systems (AEFS) рекламувала топінамбур як стійку до посухи, урожайну культуру з неймовірним потенціалом для розвитку.

Звичайно, в те, що здається неймовірним, часто не слід вірити. Деякі виробники платили непомірно високі ціни за насіннєві рослини (часто понад 1000 дол. США за акр) і виявлялися під час збору врожаю практично без ринку для свого врожаю. AEFS незабаром збанкрутував.

Фермерів з хорошою пам’яттю навряд чи можна звинуватити в тому, що вони з підозрою ставляться до розмов про «багаті» культури зі смішною назвою.

Як і інші рослини, вирощувані в доісторичному селі, амарант, схоже, повертається і повертається надовго. Що відкриває відмінні можливості для підприємливих виробників.

Його новизна, поєднання цінності в якості декоративного і забавного, але поживного продукту харчування, а також легкості його вирощування і збору врожаю роблять рослину бажаним доповненням до інших культур для тих, хто любить садівництво.