Високорентабельна культура дохід від 40 000 грн/га
продукція для повсякденного, дитячого, дієтичного та спортивного харчування
ефективні лікарські препарати Біологічно активні добавки
Унікальна косметика зберігає молодість та здоров'я шкіри
органічна продукція для здорового харчування
поживні комбікорми для тварин, птахів та риби

Компоненти амаранту. Чим хороший сквален?

Амарантова олія стала відомою в тому числі завдяки складовій, про яку раніше мало чули, — сквалену. Ми бачимо на етикетках: «5% сквалену», «5,9% сквалену», навіть «7% сквалену». Перші два позначення найчастіше відносяться до олії, зробленої звичайним методом холодного пресування. 7-8% сквалену отримують із зародків насіння більш рідкісних сортів амаранту, тому така олія в рази дорожча.

Однак тут потрібно проявити обережність при виборі виробника: буває, що сквален додають штучно. Це вже не цілком сквален, а синтезований хімічно сквалан, який часто використовується в косметиці. У порівнянні з оригіналом сквалан — збіднена речовина і рядом властивостей сквалену не володіє.

Зверніть увагу! Якщо ви хочете купити стовідсотково натуральну амарантову олію, але в виробниках не розумієтеся, то вибирайте продукти, які містять 5-6% сквалену. Таку олію змішують зі скваланом вкрай рідко. Підробка натуральної рослинної олії вимагає зусиль, при цьому продати п’яти- або шестипроцентний продукт дорого не вийде, в результаті виходить, що овчинка не варта вичинки. А вичавити олію з насіння амаранту звичайними методами досить просто, тому вона і надходить на ринок від сумлінних виробників.
 
Що таке сквален?

З точки зору хімії сквален — це природний ненасичений вуглеводень, що відноситься до каротиноїдів. Що це означає?

Поняття «ненасичений вуглеводень» означає, що молекулі речовини бракує кількох атомів водню і вона буде намагатися їх приєднати, а отже — вступить в реакцію з будь-якою речовиною, у якого зможе «забрати» потрібну кількість водню. Водень (Н) — одна з найпоширеніших речовин на Землі і в людському організмі зокрема, і частіше за все він зустрічається в складі води (Н2О). З нею в першу чергу зазвичай і стикається сквален, вступає в реакцію, насичується і в підсумку ніби «відносить» приєднані атоми до потрібних клітин, живлячи їх воднем і киснем.

За цим принципом сквален працює в організмі глибоководних акул, де вперше і був виявлений. На великих глибинах спостерігається знижений вміст кисню, і сквален виконує роль його «рознощика» по клітинах організму, запобігаючи гіпоксії у живих істот.

Цікаво! Саме звідси і пішла назва «сквален». «Squalus» — по-латині «акула».

З каротиноїдами простіше: це речовини, з яких формується (іноді і не формується) вітамін А. По-науковому вони називається ще провітамінами А, і сквален якраз є одним з таких провітамінів. Як наслідок, сприяє виробленню вітаміну А в організмі.

Де міститься сквален?

Сквален як в тваринному, так і в рослинному світі виявляється зазвичай в жирах. Обумовлено це, очевидно, тим, що сам по собі він не зміг би потрапити в усі потрібні клітини, а в складі жирів живить саме ті тканини, які цього потребують: така задумка природи. Разом з жирами сквален досягає підшкірного і шкірного шарів, багатьох внутрішніх органів, яким необхідний кисень.

В організмі акул сквален виробляла печінка, звідки, власне, спочатку вчені і намагалися його отримати. Пізніше дослідники зайнялися вивченням інших джерел цієї речовини, оскільки акуляча печінка — інгредієнт досить дефіцитний і занадто дорогий. У процесі досліджень з’ясувалися несподівані речі: сквален в невеликих кількостях виробляють деякі тварини, які в нашій смузі не зустрічаються, а ще … людина.

Дійсно, організм людини виробляє сквален в дуже незначній кількості. Саме з цього факту було зроблено висновок про необхідність цієї речовини для нормального функціонування людського організму, це ж стало першопричиною розробки косметологічних засобів на основі сквалену. Це ж відкриття змусило вчених пізніше спробувати синтезувати сквален штучно. Результатом їх досвіду став сквалан, про який згадувалося на початку статті.

Цікаво! Сквалан в косметології справді виконує деякі функції сквалену, зокрема, живить киснем клітини шкіри і підшкірного шару. Однак прийом цієї речовини в їжу недоцільний: вона просто не засвоїться.

У той же час в науковому співтоваристві виникли гіпотези щодо виникнення ряду захворювань, причина яких раніше не була визначена. Біологи та лікарі прагнули перевірити, чи дійсно недолік сквалену тягне за собою деякі вади серця і хвороби шкіри, а тому пошуки цієї речовини в природі тривали. В організмі всіх тварин його було настільки мало, що намагатися забезпечити людину за рахунок них — означало завдати шкоди популяціям. Тут ще й косметологія якраз підключилася.

І в кінці кінців сквален був виявлений в рослинних жирах. Та ж речовина з тими ж властивостями містилася в ряді олій, як то: в оливковій, в олії зародків пшениці і в амарантовій. В останній її кількість надихала. Це стало свого роду сенсацією в вузьких колах, а в широких проявилося в тому, що люди нарешті почули про амарант і його користь — в загальних рисах. Пізніше, після підтвердження наукових гіпотез, інформація про користь сквалену і амаранту (як його джерела) була опублікована.

Для порівняння:

  • в оливковій олії міститься 0,6-0,8 г сквалену на 100 г олії;
  • в олії зародків пшениці — близько 0,3 г на 100 г олії;
  • в амарантовій олії — 5-8 г на 100 г олії.

Ці 5-8 г — і є згадані на початку 5-8% сквалену, які зустрічаються на етикетках амарантової олії.

Чим загрожує брак сквалену?

Нормальна концентрація сквалену в крові людини — 250 частин на мільярд або 250 нанограмів на мілілітр. Вона може коливатися в залежності від регіону проживання, роботи, способу життя і багатьох інших чинників, але сильно від зазначеної не відрізняється.

Дефіцит сквалену — це, по суті, дефіцит кисню, тільки не у вигляді відомої всім класичної гіпоксії. Він викликаний не проблемами з легенями і не розрідженим повітрям (який провокує висотну гіпоксію — гірську хворобу) — просто кисень не розноситься по організму. Виходить, що людина вдихає досить кисню, але в тканини речовина не потрапляє.

Зазвичай цей недолік людина не відчуває. Якщо він недовговічний, тканини відновлюються і оновлюються, і він проходить непоміченим взагалі. Найчастіше спостерігаються випадки часткового дефіциту. Тобто печінка виробляє мінімально необхідну кількість сквалену, більшість тканин харчування отримує, але не в тому обсязі, в якому «хотілося б» організму. Симптоми тоді відповідні — майже непомітні:

  • злегка тьмяніє, іноді шарується волосся, періодично розшаровуються нігті;
  • більш тьмяною стає шкіра;
  • зморшки з’являються у відносно ранньому віці.

Якщо частковий дефіцит настає після 30 років, то зморшки можуть позначитися дуже різко, швидко «включається» процес старіння шкіри.

Частковий дефіцит сквалену також веде до зниження місцевого імунітету в носоглоточній порожнині і вухах, в області статевих органів, на шкірному покриві в цілому. Саме тому люди з недоліком сквалену частіше хворіють і схильні в тому числі до грибкових захворювань.

Цей же фактор — одна з причин розвитку целюліту. Метаболізм в підшкірних шарах порушується через нестачу харчування клітин, через застій і процес старіння шкіри. В результаті накопичуються жирові відкладення, шкіра в’яне — це і є целюліт. До речі, саме завдяки сквалену амарант виявляється ефективним при лікуванні шкірних хвороб і здатний протистояти целюліту, про що ми писали раніше.

Усередині організму відбуваються ті ж процеси, просто побачити їх людина не може, а симптомів немає. Внутрішні органи, які не одержують достатню кількість сквалену, швидше зношуються, що знову-таки веде до раннього старіння і появи різних «старечих» хвороб. Недарма у людей похилого віку лідирують захворювання серцево-судинної системи — зазвичай саме серце в першу чергу страждає від нестачі кисню. У другу — печінку і нирки.

Всі ці процеси зароджуються приблизно близько 30-35 років: саме до цього віку організм ніби «втомлюється» від постійного браку речовини. Розвиватися вони можуть до самої старості. Заковика в тому, що старіння шкіри, поява до 45-50 років пари-трійки незначних хронічних захворювань вважається в очах громадськості нормою, і люди впевнені, що виною тому не недостаток якоїсь речовини, а «вік». Тим часом кількість прожитих років не викликає автоматично ряд хвороб, викликає їх якийсь цілком певний фактор.

Як не допустити дефіциту сквалену?

Джерел сквалену у людини два — внутрішній і зовнішній. Відповідно, підтримувати рівень сквалену можна двома способами.

Перший — підтримувати високий рівень самостійного вироблення сквалену організмом. Для цього потрібно:

  • вживати необхідну для його синтезу кількість речовин;
  • займатися відповідними видами гімнастики;
  • регулярно проводити масаж, рефлексотерапію і інші процедури.

При дотриманні здорового способу життя та проживанні в регіоні з гарною екологією (точніше, складом повітря) організм забезпечить себе скваленом сам. Звичайно, це кращий спосіб, але підходить він не для всіх. Тому другий спосіб — заповнювати недолік сквалену за допомогою речовин, які його містять.

Тваринні жири, які містять сквален (на кшталт жиру з печінки акули) вживати регулярно важко через їх дефіцитність, тому залишаються рослинні. Поки що, як випливає з таблиці вмісту сквалену в рослинних оліях, рекордсменом серед них залишається амарантова олія.

Як використовувати амарантову олію?

Для кращого засвоєння і проникнення в усі тканини рослинні жири рекомендується використовувати внутрішньо і зовні.

Прийом олії всередину допускається як з іншою їжею, так і окремо від неї. У другому випадку відсоток засвоєння речовин вищий, але не настільки, щоб це грало визначальну роль. Тому салати з амарантовою олією, каші та інші страви, якщо вживати їх регулярно, цілком здатні забезпечувати організм скваленом роками.

Теоретично, якщо людина фізично активна, не страждає на ожиріння, якщо циркуляція крові у неї хороша, внутрішнього вживання олії вистачить.

Якщо ситуація зворотна, шкіра здається недостатньо пружною, волосся і нігті — недостатньо міцними і в цілому спостерігаються ознаки дефіциту кисню в шкірі і підшкірному шарі, то доцільно втирати олію в шкіру. Цю процедуру краще проводити разом з масажем: так олія краще вбереться, наситить більшу кількість клітин. Можна також поєднувати з фізіотерапевтичними процедурами, якщо проблеми яскраво виражені на конкретній ділянці.

Саме тому косметологи і дерматологи до призначених процедур додають приписку: «Краще використовувати з такою-то олією». З цієї ж причини амарант рекомендують застосовувати при шкірних хворобах типу псоріазу, акне, екземи і так далі. Відновлення за допомогою амаранту місцевого імунітету при запальних і інфекційних захворюваннях частково теж відбувається завдяки сквалену. Процеси відновлення тканин за рахунок харчування киснем прискорюються, і хвороба лікується швидше.

І регулярний прийом амарантової олії рекомендований теж з цієї причини. Звичайно, вилікувати давні захворювання за допомогою сквалену важко, а ось запобігти їм цілком можна.

Нема коментарівЗалишити коментар

Залишити коментар

-=Ваш E-mail ніхто не побачить=-