Високорентабельна культура дохід від 40 000 грн/га
продукція для повсякденного, дитячого, дієтичного та спортивного харчування
ефективні лікарські препарати Біологічно активні добавки
Унікальна косметика зберігає молодість та здоров'я шкіри
органічна продукція для здорового харчування
поживні комбікорми для тварин, птахів та риби

Насіння амаранту — джерело біологічно активних речовин. Дослідження вчених з В’єтнаму і Білорусі

Ми продовжуємо публікувати результати наукових робіт і досліджень, які підтверджують високу цінність амаранту. Сьогодні поговоримо про його насіння, які є джерелом біологічно активних речовин.
Це спільна робота, проведена працівниками Інституту морської біохімії (Ханой, В’єтнам) і Центрального ботанічного саду (НАН Б, Мінськ, Білорусь). Над цією працею працювали Као Тхі Хуе, Нгуен Тхі Мінь Ханг, Ле Нгуен Тхань, Нгуен Ван Хунг, Е.В. Спірідович, Є.І. Алексєєва.
У своїх дослідженнях вони використовували роботи багатьох відомих і авторитетних вчених.

Чому такі дослідження так важливі

Враховуючи зростаючу кількість населення на планеті, брак продуктів харчування, дефіцити харчової сировини, в останні роки найбільш актуальним завданням для сільського господарства є пошук нових і перспективних джерел отримання біологічно активних речовин. Які дозволять створювати:

  • нові продукти харчування;
  • фармацевтичні препарати;
  • лікувальну і профілактичну косметику.

Серед усіх нетрадиційних рослин, культивованих нині, найбільшою популярністю користується амарант.

Що таке амарант

Це однорічна рослина, що є вкрай цікавою для харчової, фармакологічної, косметологічної та кормової галузей промисловості. Різні сорти є давніми культурними рослинами. Сьогодні амарант, через його поживні властивості, активно вирощують в різних регіонах планети.
Численні дослідження підтверджують високу живильну цінність насіння цієї рослини:

  • в ньому міститься якісний рослинний білок;
  • ліпіди;
  • від 16 до 20% протеїнів;
  • від 6 до 9% жирів;
  • до 65% крохмалю.

Основна цінність насіння полягає в наявності унікальної амінокислоти, якою є лізин. Її міститься до 7%, а це майже в 3 рази більше, ніж в кукурудзі і пшениці.
Дослідники відзначають хороші борошномельні якості амарантового насіння. У нього приємний горіховий присмак. Саме борошно ідеально підходить для виготовлення кондитерської продукції, хлібобулочних виробів. З насіння отримують крупу.
Використовується і зелень амаранту. Наприклад, стебла і листя амаранту ідеально підходять для приготування супів, салатів.

Зверніть увагу! Амарант широко використовується в східній кухні.

Як вже досліджували амарант в Білорусі

Нагадаємо, одними з авторів описаної роботи є дослідники з Білорусі. Тому вони і роблять упор на результати вивчення рослини саме в Білорусі. Однак такі дані будуть корисні і українським фахівцям, які вирощують або переробляють амарант, або тільки збираються зайнятися таким бізнесом.
Так, в роботі зазначається, що проведені раніше випробування амаранту довели його високу перспективність вирощування в Білорусі.
Крім того, наголошується, що раніше проводилися численні дослідження вченими з різних країн світу, які дозволяли розробити основні принципи переробки амаранту і отримання з нього:

  • жирних кислот;
  • полісахаридів;
  • харчових волокон;
  • білка і т.д.

Дослідження дозволили довести, що амарант є дійсно екологічно чистим продуктом. При його вирощуванні немає необхідності використовувати отрутохімікати. Тому вдається отримувати органічний продукт, який сприяє виведенню з організму людини радіонуклідів.

Результати, які потребують підтвердження і затвердження

Дослідники відзначають, що незважаючи на високу цінність амаранту на даний момент він ще не настільки популярний, як того заслуговує. Він знаходиться на шляху свого становлення і утвердження, як один з кормових, харчових і технічних продуктів.
Крім цього, в’єтнамські дослідники, які брали участь в підготовці роботи, зазначають, що у В’єтнамі переважно використовують в харчуванні зелень рослини, додаючи її в супи і салати. А ось насіння амаранту ще недостатньо вивчене.
Тому всі дослідження амаранту є актуальними не тільки для європейських країн, але і для В’єтнаму. Особливо з урахуванням того, що біохімічний склад насіння залежить від декількох складових:

  • конкретного сорту;
  • біохімічного складу;
  • кліматичних умов зростання;
  • агротехнічних умов вирощування.

Тому дослідники акцентують увагу на тому, що в кожному окремому випадку необхідна конкретна біохімічна оцінка насіння.

Методи дослідження амаранту

Для проведення досліджень фахівцями було обране насіння червононасіннєвого сорту Amaranthus tricolor і білонасіннєвого сорту Amaranthus viridis, вирощені і відібрані в 2014 році у в’єтнамській провінції Хінг Йен.
Проводилось визначення біохімічного складу, який передбачає визначення вмісту таких складових, як:

  • сирий білок;
  • крохмаль;
  • харчові волокна;
  • моносахариди;
  • дисахариди;
  • золи.

Також проводилося визначення компонентного складу амарантової олії. Для цього використовувалися загальноприйняті методи і стандарти, методологічні прийоми.

Для визначення загального рівня вмісту білка використовувався метод Кьельдаля на спеціальних апаратах «Tubotherm» і «Varodest-30» по ГОСТ 26889-86. Вміст золи, вологи визначався відповідно до ГОСТ 24027.2-80. Вміст крохмалю визначали на поляриметрії СУ4 відповідно до ГОСТ 10845-98 за методом Еверса. Вміст харчових волокон визначався за методикою, розробленою Є.П. Широковим.

Зверніть увагу! Тут і далі вказані ГОСТ, прийняті і нині діючі в Білорусі! В Україні вони можуть відрізнятися або взагалі не використовуватися.

Також фахівцями, які проводили всі описувані дослідження, проводилося визначення рівня вмісту редукуючих і нередукуючих цукрів. В даному випадку використовувався ціанідний метод, суть якого полягає у властивостях редукуючих моносахарів відновлювати в лужному середовищі ферріціанід калію K 3 [Fe (CN) 6] в ферроціанід калію K 4 [Fe (CN) 6], в присутності індикатора метиленовий синій.
Закінчення реакції між цукрами і ферріціанідом визначалися по зміні забарвлення — коли синій колір зникав і повністю бліднів.
Окремо проводилось визначення кількості ліпідів, які містяться в амарантовому насінні. Для цього використовувалася окрема методика, суть якої полягає в екстракції сировини гексаном в апараті Сокслета, після чого слідувала відгонка розчинника в вакуумі.
Для визначення жирно-кислотного складу амарантової олії використовувалася особлива методика, відповідна ГОСТ 30418-96. Суть даної методики полягає в перетворенні тригліцеридів жирних кислот в метилові ефіри жирних кислот і газохроматографічному аналізі останніх.
З огляду на, що одним з найбільш цінних складових амаранту є сквален, особлива увага приділялася визначенню рівня вмісту цієї речовини в амарантовій олії. Для цього застосовувалася така технологія, як високоефективна рідинна хроматографія, що реалізується на рідинному хроматографі «Мілліхром А-02», в якому є ультрафіолетовий детектор.
В основі такого методу лежить спеціальна методика. Перед тим, як внести проби амарантової олії в рідинний хроматограф, був приготований спеціальний розчин олії у такій суміші: ацетонітрил: ізопрапанол: гексан (72:17:11) в співвідношенні — 9 мкл олії на 5 мл розчинника.
Щоб забезпечити ідеальний варіант вилучення сквалену з амарантової олії, отримана в результаті підготовки суміш додатково оброблялася на роторній мішалці протягом півгодини. Скваленовий розчин проходив фільтрацію — для цього використовувалися спеціальні фільтри з нейлону, розмір пор в яких становить 0,45 мікрометра.

Зверніть увагу! Мікрометр — одиниці вимірювання довжини в Міжнародній системі одиниць. Дорівнює одній мільйонній частці метра (10-6 метра або 10-3 міліметра): 1 мкм = 0,001 мм = 0,0001 см = 0,000001 м.

І вже отриманий таким чином фільтрат поміщався в хроматограф.


Також відповідно до прийнятих в Білорусі ГОСТів проводилося визначення наступних показників амарантової олії:

  • густина;
  • перекисне число;
  • число омилення;
  • йодне число;
  • кислотне число.

Результати та обговорення

Біохімічний склад насіння амаранту

Для дослідження біохімічного складу використовувалися насіння двох поширених у В’єтнамі і вирощуваних на його території сортів амаранту. Результати досліджень представлені в таблиці нижче.


Як було встановлено в результаті досліджень, в насінні амаранту переважають вуглеводи — їх близько 70% в насінні обох сортів. Практично однаковий в обох досліджуваних сортах вміст наступних речовин і складових:

  • харчових волокон;
  • дисахаридів;
  • моносахаридів;
  • крохмалю;
  • ліпідів;
  • мінералів.

А ось єдина відмінність виявлена у вмісті білка — в червононасіннєвому сорті його міститься до 19%!
Отримані результати досліджень, наведені в таблиці вище, показують, що амарантове зерно добре підходить для отримання:

  • крохмалю;
  • борошна екструдованого;
  • харчових волокон.

Окремо слід відзначити той факт, що окремі дослідження деяких авторів описуваної роботи вказують на те, що за присутністю наступних амінокислот (тирозин, цистин, валін, гістидин, треонін, аспартат, глутамат і серин), амарантове насіння дуже близьке до соєвого білка.
Цікаві показники співвідношення лейцину до лізину в протеїні окремих сортів — він наближається до 1. За цим показником амарант відповідає так званому ідеальному протеїну. Що дає підстави стверджувати, що в майбутньому насіння амаранту може застосовуватися, як високоякісна сировина для отримання білкових продуктів, у яких буде унікальний вміст амінокислот різного типу.

Компонентний склад і фізико-хімічні показники амарантової олії

Піддавалася ретельному дослідженню і амарантова олія. З огляду на її популярність, отримані дані будуть цікаві всім — і нашим читачам, і споживачам, і виробникам олії, і виробникам насіння, з якого і отримують олію.
Олійність досліджуваних сортів насіння амаранту була однаковою і коливалась на позначці від 6,3 до 6,7%. Цей показник набагато вищий (а точніше — в півтора рази), ніж у рису або пшениці.
Зовнішній вигляд одержуваної з в’єтнамських сортів амаранту олії наступний:

  • жирна рідина;
  • колір — темно-оранжевий;
  • смак — без гіркоти або гіркого присмаку, але незвичайний, навіть специфічний.

Результати отриманих в результаті досліджень даних наведено в таблиці нижче. Як видно з таблиці, олію слід віднести до групи напіввисихаючих жирних олій — це визначається за величиною йодного числа.
Також дослідження дозволили встановити, що термін придатності одержуваної амарантової олії становить 12 місяців. Даний показник визначався за такими параметрами, як:

  • кислотне число;
  • перекисне число;
  • йодне число.

Компонентний склад насіння амаранту червононасіннєвого і білонасіннєвого сортів

Окремо в роботі вчених говорилось про компонентний склад ліпідів амаранту різних сортів. Зокрема, робиться виноска, що показник вивчали дослідники з різних країн. Природно, і результати були отримані різні.
Зокрема, в результаті численних досліджень було встановлено, що в залежності від конкретного сорту, а також кліматичних умов вирощування, способу і розчинника екстракції, змінюються такі показники амарантової олії, як якісний жирнокислотний склад і кількісний жирнокислотний склад.


Результати досліджень компонентного складу червононасіннєвого і білонасіннєвого сортів насіння амаранту показали, що на одному рівні виявлено вміст таких жирних кислот, як:

  • лінолева;
  • олеїнова;
  • пальмітинова.

З точки зору медицини, найбільш цінними кислотами є ліноленова і лінолева кислоти. Потрапляючи в людський організм, вони перетворяться в арахідонову кислоту, яка дуже важлива. Адже вона під впливом циклооксигенази бере безпосередню участь в утворенні простагландинів і тромбоксану, а ліпооксигенази — лейкотрієнів.
Ці речовини дуже важливі для організму, оскільки забезпечують:

  • покращення проникності судин;
  • скорочення гладких м’язів внутрішніх органів.

Отримані результати досліджень дозволяють говорити про те, що вміст таких кислот в гексановому екстракті вкрай важливий при подальшому застосуванні амарантового зерна в якості прямого джерела біологічно-активних жирних кислот.
Крім цього, дослідники відзначили той факт, що в зерні амаранту міститься велика кількість сквалену, але приблизно однакова в обох досліджуваних сортах — від 6,7 до 6,3%.
Це вкрай важливі результати, оскільки сквален відноситься до одних з природних, натуральних компонентів людської шкіри, а тому він добре всмоктується і потрапляє в організм людини.
Дослідники відзначають біологічну активність сквалену, яка досить різна. Зокрема, ще раніше було встановлено, що сквален — це одна з похідних вітаміну А. Крім того, коли здійснюється синтез холестерину, він перетворюється в аналог 7-дегідрохолестерин, який при сонячному світлі стає вітаміном В, забезпечуючи тим самим радіопротекторні властивості.
Важливість сквалену полягає ще й в тому, що він може вивільняти кисень з води. А тому він має протипухлинні фактори. А ще — він здатний зміцнювати імунітет, активізувати захисні сили організму в кілька разів, що підвищує стійкість людини до захворювань.
Раніше сквален одержували тільки з печінки глибоководної акули. Однак такий метод не тільки не екологічний! У печінці акули його всього лише 1,5%. З амаранту отримувати сквален набагато вигідніше. Та й сама сировина доступніша.

Кінцеві висновки проведених досліджень

Підводячи підсумок своєї роботи, дослідники відзначили, що насіння досліджених сортів амаранту містить велику кількість полісахаридів (в тому числі крохмалю і харчові волокна) і значну концентрацію білків і ліпідів. Відзначається висока цінність і амарантової олії.
Більш глибоке вивчення біохімічного складу насіння амаранту дозволило зрозуміти, що з нього можна отримувати не тільки функціональні продукти, а й біологічно активні добавки до традиційного раціону людей.
Ці дослідження, проведені білоруськими та в’єтнамськими вченими, показали в черговий раз, наскільки важливий амарант, його насіння і олія.

Нема коментарівЗалишити коментар

Залишити коментар

-=Ваш E-mail ніхто не побачить=-