Вирощування амаранту в Мексиці як частина сільськогосподарського виробництва
Амарант може забезпечити до 70% зерна в країні навіть при найнесприятливіших умовах. Під несприятливими умовами мається на увазі посуха. Унікальну здатність амаранту рости і давати врожай, який можна використовувати в харчуванні, люди оцінили в Мексиці давно. Сьогодні в цій країні враховується досвід попередніх поколінь, і проводяться дослідження, спрямовані на підвищення продуктивності сільського господарства в цілому і збільшення в ньому частки амаранту.
«Радість» Мексики
«Радість» — це одна з назв, яку амарант отримав в Мексиці кілька століть тому. Дослідники пов’язують це зі звичаями, які існували в давні часи. Під час святкувань люди використовували продукти для вираження своєї радості, і одним з основних був саме амарант, оскільки він давав здоров’я, життєву силу. Така назва зустрічається ще в 16 столітті в порадах ченців про те, що зберігає здоров’я і подовжує життя. Амарант вважався базовою сільськогосподарською культурою тольтеків, які проживали в період з IX по XII століття на території сучасної Мексики (пізніше слово «тольтек» стало рівнозначне поняттю «мудрець»). Цікаво, що сліди амаранту були виявлені під час археологічних розкопок на місці поселень тольтеків. Археолог Надя Велес Салдана зазначає, що зерна амаранту перебували в глиняних горщиках і протягом тривалого часу добре збереглися, не мали будь-яких ознак розкладання. Відзначається також, що культивування амаранту на цій території зменшилося лише з приходом завойовників.
Люди в давнину знали і про цілющі властивості амаранту. Знайти цьому підтвердження можна, зокрема, в описах життя мезоамериканських індіанців. Там амарант згадується як частина ацтеківскої трав’яної медицини. У 1570 році один з учених того часу, Франсиско Ернандес, писав про чудодійну силу зелених частин амаранту і радив застосовувати їх для «пом’якшення живота», очищення виразок, зменшення рубців, проти жовтяниці і дизентерії.
Можна також знайти матеріали про використання амаранту в їжу. Народи, які жили на території нинішньої Мексики, використовували подрібнене зерно, свіже і висушене листя. Амарантові інгредієнти комбінувалися з іншими для приготування хліба і коржів, каші, напоїв та солодощів. Для приготування хліба, коржів, різних страв і напоїв здавна разом з амарантом використовувалися й інші рослини: кукурудза, соя, пшениця, а також перець чилі. Майже всі види солодощів нині, як і в давнину, готуються з додаванням меду.
Під час щорічного свята Радості і Оливи, який відзначається в сучасній Мексиці, жителі країни готують різні солодощі з амарантом. При цьому використовується не тільки амарант, але і кукурудза, боби, рис, арахіс, чіа. У всіх видах святкових солодощів присутній мед. У найпоширенішому рецепті святкових ласощів, наприклад, вказується мінімальний набір інгредієнтів. Для приготування ласощів треба взяти:
• 2 склянки обсмаженого зерна амаранту;
• 4-6 столових ложок меду.
Мед розплавляють на водяній бані, а потім в нього відправляють амарант і все ретельно перемішують. Після цього суміш поміщають в змащений маслом прямокутний контейнер, розрізають на невеликі квадрати і відправляють охолоджуватися. Солодощі за цим рецептом найчастіше готують у Федеральному окрузі.
Амарант як одна з основних продовольчих культур
У Мексиці сьогодні амарант вирощується в кількох штатах, і визначилися основні виробничі майданчики, де ця рослина культивується в комерційних цілях. Найбільш сприятливим регіоном, де можна вирощувати амарант, вважається Північна Мексика з більш ніж 40 мільйонами гектарів напівпустелі. Культивування амаранту на великій площі стало тут вигідною альтернативою виробництва фермерами, які застосовують сучасну технологію посіву, а також дає можливість отримати високий урожай.
Фермери переконалися, що вирощування амаранту з комерційною метою приносить більш високий прибуток, ніж при культивуванні кукурудзи і бобів. До того ж врожаї останніх щороку піддаються ризику залишитися в підвалі, оскільки існує надлишкова пропозиція їх по всій країні, а ціна на це зерно залежить від ситуації на міжнародному ринку.
Вирощування амаранту є вигідним ще й тому що зростає попит на поживні і здорові продукти. У Мексиці налагоджено виробництво різних міксів на основі амаранту. Так, з борошна амаранту виробляється і продається чимало продукції з різними видами сухого перцю чилі, а різні соуси з амарантом і меласою (буряковою патокою) виготовляються в порошках з тривалим терміном зберігання. Популярні також амарантові макарони.
У Мексиці поширені невеликі підприємства, що спеціалізуються на виробництві амарантової продукції. Вони, як правило, намагаються не залежати від постачальників сировини, і самі вирощують амарант. Це, зокрема, такі підприємства, як Mole Ultrarrápido El Durangueño і Bionutri. Друге з них спеціалізується на гарячих соусах на основі амаранту, і у нього для цього є кілька тисяч гектарів необхідної рослини, а сама продукція затребувана на регіональному ринку.
Випускаються також концентрати амаранту, які широко застосовуються в хлібопекарській, харчовій промисловості для збагачення продуктів харчування. Такі добавки надають стандартним рецептами хліба, печива, крупи, типових страв, натуральних продуктів, паст, супів, закусок і інших продуктів:
• новий смак;
• поліпшену текстуру;
• високу якість харчування.
Один з головних напрямків — створення нових сортів
Інтерес до амаранту і цілющих властивостей цієї рослини в різних країнах заохочують вчених Мексики більше уваги приділяти вдосконаленню даної культури, виведенню сортів для вирощування в будь-яких регіонах і на різних широтах. У цій роботі, звичайно ж, врахована одна з основних здібностей рослини. Адже, амарант, як цукрова тростина, наприклад, має особливий механізм фотосинтезу, відомий як тип С4. Цей механізм робить рослину ефективною в умовах високих температур, низької доступності води та засолених ґрунтів, тому її можна вважати альтернативним урожаєм в районах з напівпосушливими умовами або низьким рівнем опадів. У Мексиці були виведені сорти, які в таких умовах можуть давати врожай від 3 до 5 тонн на гектар. Особливе значення рослині надає наявність в неї великої кількості корисних речовин. Цінується амарант за високий вміст білка (16%), лізину, незамінної амінокислоти в харчуванні людини, якій вкрай мало в звичайних злаках. Листя, багате білками, вітамінами і мінералами, здатні дати в два-три рази більше поживних речовин, ніж інші овочі. Сьогодні амарант вважається важливим доповненням в раціоні харчування на основі зернових, і особливо корисний для дітей, вагітних або жінок, що годують.
Виходячи з цінності амаранту, і ведеться робота над поліпшенням його сортів. Так, ще в 1994 році фахівці Національного політехнічного інституту почали експерименти по посадці і адаптації амарантових сортів в штаті Дуранго. Потім у фермерів були запитані думки і побажання по різним типам насіння, схожості, стану посівів, зручності збирання врожаю, і отримана інформація використовувалася для роботи над сортами рослин, які можна було б адаптувати в ґрунтах і кліматі північної Мексики. Це дало можливість фермерам вирощувати культуру, що дає більш високий урожай, використовувати зерно і зелені частини рослини як джерело білка.
Дослідження по адаптації сортів проводилися з акцентом на двох видах, які найкраще адаптуються до широт / висот Дуранго. Один з них — Амарант хвостатий, червоний, відомий також як амарант «темний» або «іпохондричний». Його досліджували в центральних долинах Мексики, де клімат помірно вологий і з висотами від 1800 до 2500 метрів над рівнем моря. Виростаючи без зрошення, даний сорт дав урожай від 2,5 до 3 тонн на гектар. Правда, в цьому випадку було застосування 50 кілограмів на гектар хімічного добрива на основі дифосфата амонію в якості джерела азоту і фосфору. Гербіциди або інсектициди при цьому не використовувалися. Треба також зазначити, що великі обсяги зерна вдалося зібрати завдяки застосуванню комбінованої машини, здатної утримувати дрібні зерна.
Amarantus cruentus, він же амарант волотистий, дослідників цікавив як сорт, що відрізняється високою врожайністю зеленої маси і зерна, а також скоростиглістю і стійкістю до осипання. Його найбільш вигідно вирощувати в сухому і жаркому напівтропічному кліматі, але з висотами від 300 до 1000 метрів над рівнем моря. Цей сорт більше порадував урожаєм зеленої маси — понад 80 тонн на гектар, і це на 20 відсотків вище, ніж корм, отриманий при посіві кормової кукурудзи, яку фермер вирощує з посівом поліпшеного насіння і з використанням великої кількості хімічних добрив.
Вчені Національного інституту лісового господарства, сільського господарства і тваринництва (INIFAP) в Мексиці працюють над поліпшенням сортів амаранту, щоб можна було збільшувати обсяги виробництва, а також доводять доцільність збільшення площі амаранту в країні. На думку фахівців, збільшення обсягів виробництва зерна буде біль доцільним при рівномірному дозріванні. Крім того, щоб культивація амаранту була інтегрована в сучасні системи прибуткового сільськогосподарського виробництва в Мексиці, з 2013 року дослідники працюють з виробництва сортів, які адаптуються до механізованої системі збирання врожаю. Зокрема, фахівці в галузі фітогенетики розробили свою методику розвитку квіток, яка забезпечує рівномірність зростання і дозрівання зерна, стійкість до хвороб, високий урожайний потенціал і гарну якість зерна, і нова методика значно спрощує механізоване збирання врожаю. Однак отримати виключно новий сорт можна буде тоді, коли популяції, що розробляються, пройдуть два етапи відбору, і тільки починаючи з п’ятого покоління буде застосовуватися метод генеалогічного відбору або «родоводу». Саме так фахівці сподіваються отримати рослини, які матимуть бажані якості. Кращі зразки насіння можуть бути випущені та зареєстровані як нові сорти для занесення в Національний каталог сортів рослин (CNVV) Національної служби інспекції та сертифікації насіння (SNICS). Тільки після цього нове насіння буде рекомендоване для посівів і придатне для механічного збирання в комерційних і промислових цілях.
