Сквален, сквалан і амарантова олія — що цінують косметологи?
Амарант в косметиці використовується з давніх часів. Кілька сотень років тому мешканки регіонів, які об’єднує нинішня Мексика, натирали квітками амаранту щоки. Це був один з перших різновидів рум’ян в історії людства. Набагато пізніше вчені виявили, що амарант в косметичних засобах здатний виконувати не тільки декоративну функцію. Амарантова олія зараз використовується в косметичній промисловості повсюдно як засіб, що поліпшує структуру шкіри, омолоджує і оздоровлює її.
Затребуваність амарантової олії в косметології обумовлена декількома причинами.
По-перше, в ній містяться ненасичені жири, які мають корисну властивість зміцнювати мембрани клітин, робити їх більш еластичними і проникними.
В умовах споживання термічно обробленої їжі, напівфабрикатів і штучно синтезованих продуктів харчування організм людини часто відчуває нестачу в цих жирах. В результаті мембрани клітин, які в ідеалі повинні більш ніж на 60% складатися з мононенасичених і поліненасичених жирів, приблизно на 60-70% формуються з холестерину. Він ущільнює тканини, робить їх важкими, речовини крізь них проникають важко, через що значно погіршується міжклітинний обмін. Так клітини швидше старіють і руйнуються. Ненасичені жири вбудовуються в клітини і дозволяють речовинам, що знаходяться по різні боки мембран, взаємодіють один з одним значно швидше. Поступово тканини оновлюються (деякі швидше, деякі довше), і якщо перетворення на внутрішніх органах ми помітити не можемо, то після використання кремів для шкіри з амарантовою олією цей ефект досить помітний.
По-друге, амарантова олія може похвалитися комплексом вітамінів, які зміцнюють місцевий імунітет, здатні захистити шкіру і епітелій від ряду подразників.
Але головна причина популярності амаранту в косметології — високий вміст сквалену.
Сквален і його складові
Сквален є природним ненасиченим вуглеводнем. З хімічної точки зору він належить до ізопреноїдів — великої групи сполук, які характеризують наявність в них трьох вельми цінних для косметології складових — бета-каротину, токоферолу і убіхінону.
Бета-каротин — це один з вітамінів групи А. Він відомий тим, що захищає шкіру від негативного впливу ультрафіолетового випромінювання, як би «фільтруючи» це випромінювання. Він не дозволяє УФ-променям руйнувати клітини шкіри, спалювати її, але при цьому не перешкоджає формуванню вітаміну D, який утворюється в тому числі в процесі прийняття сонячних ванн. Саме бета-каротин є основою найефективніших і нешкідливих кремів для любителів засмагати. Завдяки йому загар лягає рівним шаром і шкіра замість перепаленого рожево-червоного набуває бронзовий відтінок.
Токоферол, відомий більше під виглядом вітаміну Е, — речовина, яка зберігає шкіру від в’ялості, перешкоджає появі зморшок і захищає її від старіння. Практично всі омолоджуючі креми, креми для жінок, яким більше 30 років, олівці, які не просто маскують, а розгладжують зморшки, зроблені на основі токоферолу.
Убіхінон — менш відома речовина, про яку тим не менше чула напевно кожна жінка, яка відстежує косметичні новинки. У рекламі його найчастіше називають коферментом Q10 або коензимом Q10. Світ дізнався про нього в 1957 році завдяки американському вченому Фреду Крейну, який виявив убіхінон в бичачому серці. Пізніше Крейн з’ясував, що ця речовина міститься майже у всіх клітинах організму, але найбільше його в тканинах органів, які працюють активніше інших. Найбільший відсоток убіхінону був зафіксований в серці, печінці, нирках і мозку.
Через пару десятиліть англійський колега Крейна — Пітер Денніс Мітчелл — довів пряму залежність між кількістю убіхінону і енергетичною активністю клітини. Простіше кажучи, клітини, в яких цієї речовини не було, енергію не виробляли і навпаки. За це Мітчелл отримав Нобелівську премію, а убіхінон удостоївся уваги фармакологів і косметологів усього світу.
Увага ця призвела до того, що протягом наступних років виявилися ще дві цінних властивості убіхінону. По-перше, речовина виявилася здатною боротися з вільними радикалами, тобто протистояти окисленню жирів, причому навіть тоді, коли з цим не справлявся визнаний антиоксидант — токоферол. По-друге, з’ясувалося, що убіхінон за рахунок постачання клітин енергією істотно прискорює процес регенерації та інших біохімічних реакцій, а крім того, перешкоджає руйнуванню колагену і еластину, з яких складаються людське волосся, нігті, частково шкіра і багато інших тканин. Причому відбувається це і під впливом сильних подразників, включаючи токсичні речовини, концентрація яких висока в повітрі великих промислових міст з великою кількістю нафтопереробних, хімічних і металопрокатних підприємств.
Спроби використання сквалену в косметології
Поєднання бета-каротину, токоферолу і убіхінону і призвело до того, що скваленом сильно зацікавилися косметологи. Засоби з високим вмістом сквалену могли б одночасно захистити шкіру від негативного впливу ультрафіолету, не перешкоджаючи позитивному; вони ж, забезпечуючи шкіру енергією, прискорили б обмін речовин в ній, тобто клітини почали б швидше працювати, швидше оновлюватися і швидше виводити шкідливі продукти обміну. Ці ж засоби змогли б мати омолоджуючий ефект, адже саме омолоджуючі креми знаходяться майже у всіх світових виробників на лідируючих позиціях. Загалом, вигода була очевидна.
Залишалося одне але: сквален в природному вигляді — речовина дуже нестійка. Будучи, як було згадано, ненасиченим вуглеводнем, тобто вуглеводнем, у якого є вільні молекули, він прагне «приєднатися» цими молекулами до будь-якої іншої речовини, до якої зможе приєднатися. Речовин таких в світі безліч. Тому сквален починає «пов’язувати» свої молекули з молекулами інших речовин відразу, як тільки виробляється. Таким чином через дуже короткий проміжок часу він зникає, точніше трансформується в більш стійкі речовини, які вже не здатні надати потрібних дій на шкіру .
В таких умовах додавати його в косметичний засіб в чистому вигляді не мало ніякого сенсу, оскільки він тут же починав взаємодіяти з іншими активними компонентами засобу і в підсумку до шкіри споживача просто не «доходив».
Сквалан — той же сквален, тільки стійкий
Поставлені перед проблемою хімічної нестійкості сквалена косметологи знайшли два виходи. Першим стало додавання в креми не сквалена, витягнутого з амарантової олії, а безпосередньо амарантової олії.
У складі олії речовина зберігає свою первісну форму і здатна перебувати в ній досить довго, незважаючи на інші активні компоненти. Мінусом цього методу було те, що амарантова олія — це, по суті, чистий жир. Збалансувати склад таким чином, щоб і сквален містився в засобі (а для цього довелося б додавати чималу кількість олії), і при цьому засіб підходив для проблемної та жирної шкіри, було важко.
Тому до кінця XX століття найбільш прогресивні корпорації з потужною технічною базою вирішили сквален гідрогенізувати, забезпечуючи йому тим самим хімічну стійкість. Спочатку речовину витягували з олії методом фільтрації, дистиляції і так далі, отриманий сквален поміщали в умови, де він не міг ні з чим прореагувати, після чого відбувався процес гідрування.
Гідрування або гідрогенізація — це приєднання молекул водню до органічної і хімічно нестійкої речовини. Простіше кажучи, сквален ніби змушували вступити в реакцію з воднем, щоб він не вступив в реакцію з будь-чим іншим. Отримана речовина за властивостями практично нічим від сквалену не відрізнялася: водень ніяк не впливає ні на бета-каротин, ні на убіхінон, ні на токоферол. Однак хімічна формула у нього стала трохи іншою, тому скваленом називати його вже не можна. Так з’явився сквалан.
Зараз сквалан у всьому світі отримують переважно з амарантової і оливкової олії. Амарантова лідирує, оскільки в оливковій сквалену набагато менше. Тваринні жири, які містять сквален, практично не використовують, а в деяких країнах витяг сквалену з них навіть заборонено. Втім, це мало поширюється на країни південної півкулі, тому в Австралії, Новій Зеландії, Індонезії часто можна зустріти сквален, отриманий з акулячої печінки, в капсулах.
Цікаво! В капсулах дійсно може бути саме сквален, а не сквалан, оскільки він укладений в оболонку і не має можливості вступати в реакцію з оточуючими речовинами.
Поширення сквалану
А ось в будь-якій косметиці, в переважній більшості медичних препаратів і в будь-яких інших засобах, де задіяні інші компоненти, міститься саме сквалан. Чистий негідрогенізірованний сквален там може бути тільки в одному виді — в складі амарантової олії. Але в такому випадку на упаковці має бути написано, що компонентом засобу є саме амарантова олія, а окремо напису «сквален» бути не повинно.
Хоча деякі виробники навмисно пишуть замість «сквалану» «сквален», тому що покупці, які чули про сквален, можуть не купити засіб, в якому міститься невідомий їм «сквалан». Але більшість сумлінних компаній все ж вказують справжню назву використаної речовини.
Косметичні засоби з скваланом поширюються все більше і скоро обженуть за кількістю аналоги з амарантовою олією. На зорі використання сквалану виробники не просто вписували його в список компонентів, а намагалися згадати, що ця речовина отримана з амарантової олії (або з печінкового жиру глибоководної акули), тому що про сквалан ніхто не знав, а олія амаранту вже була на слуху у багатьох .
Зараз, навпаки, спостерігається тенденція до відокремлення сквалену і сквалану від продуктів, з яких вони отримані. Тестувальники незмінно повідомляють про позитивні результати випробування і лікувальної, і декоративної косметики, продукція дешевшає, все більше покупців отримують можливість оцінити діючі речовини і оцінюють — позитивними відгуками на сайтах компаній — досить високо. Сквалан стає самостійним компонентом. І навіть на амарантовій олії з’являються написи на кшталт «Натуральна олія амаранту холодного віджиму зі скваленом» — при тому що олії амаранту холодного віджиму без сквалену в природі не існує (хіба що відсоток може бути різний).
Закономірно постає питання: чи дійсно амарантова олія незабаром буде забута косметологічними корпораціями за непотрібністю?
Амарантова олія VS сквалан
Здавалося б, дійсно: з появою сквалану амарантова олія в якості компоненту косметичних засобів повинна канути в небуття. Все-таки це жир, який має, як і всі жири, властивість в правильних пропорціях лікувати шкіру, а в неправильних — істотно їй шкодити. Навіщо витрачати місяці і роки в лабораторіях, щоб вирахувати потрібну кількість олії для різних типів шкіри? Навіщо намагатися нейтралізувати негативний вплив жиру на шкіру заради сквалену, якщо можна просто додати в крем більш щадний сквалан?
Справа в наступному. Сквалан насправді містить абсолютно всі ті ж речовини, що і сквален, і дійсно всі ці речовини діють так само, а водень ніякої шкоди шкірі не завдає. Але є у сквалану в порівнянні зі скваленом один мінус. Він менш активний.
Гідрогенізація виявилася палицею з двома кінцями. З одного боку, вона дозволила додавати в косметику і фармацевтичні препарати сквален, тобто всі ті корисні хімічні речовини, якими він може похвалитися. З іншого боку, гідрогенізований сквален виявився значно менш активним не тільки в кремах і таблетках, а й в організмі людини, куди таблетки повинні потрапляти, і на шкірі, куди креми повинні наноситися. Іншими словами, всі речовини людина дійсно отримує, але всмоктуються, засвоюються і «вбудовуються» в органічні тканини людини вони значно гірше, ніж вбудовувалися б, якби сквален був більш активним хімічно. Через це у сквалану є деяка кількість недоброзичливців, а ряд компаній воліє використовувати амарантову олію з «натуральним» активним скваленом.
Не можна сказати, що праві прихильники сквалану або його противники. Сквалан дійсно менш активний, проте в переважній більшості випадків його активності цілком вистачає, щоб надати необхідну дію, чи це захист, омолодження, пом’якшення, вирівнювання структури шкіри і так далі. Але креми, в яких міститься амарантова олія, можуть мати той же ефект в кілька разів швидше або ефект буде в кілька разів сильнішим.
Але це в тому випадку, якщо розробники дійсно ретельно визначили необхідні пропорції олії для кожного типу шкіри. Такі креми найчастіше досить недешеві, проте якщо є можливість вибрати їх, то краще вибрати їх. А між дешевим кремом з амарантової олією і дешевим кремом зі скваланом, безумовно, другий кращий, оскільки при неправильних пропорціях не матиме жодного негативного впливу.
Але і по одній ціні орієнтуватися не можна, тому і тут є підступ. Сквалан отримати технологічно значно складніше, ніж амарантову олію. Якщо під час закупівлі олії сумлінному виробникові потрібно потурбуватися лише тим, щоб це була олія холодного віджиму з необхідного сорту амаранту, то зі скваланом цього недостатньо. Отримання сквалену з олії — процес досить трудомісткий, що проходить в кілька етапів, а подальше гідрування ускладнює його і підвищує ціну підсумкового продукту в рази.
Нарешті, якщо в тій же Австралії виробництво сквалану поставлено на потік, то мало які країни Європи і тим більше СНД можуть похвалитися тим же самим. Відповідно, якщо ми незабаром побачимо подібне підприємство у себе, то не варто розраховувати, що продукція його буде дешевшою за австралійську: швидше за все, на перших порах вона буде навіть дорожчою.
Цікаво! В Австралії та Новій Зеландії сквалан справді дуже популярний і в медичних препаратах, і в косметології, а сквален повсюдно використовують в якості біодобавки. В австралійському рейтингу засобів проти старіння шкіри на першому, другому і четвертому місцях знаходяться саме косметологічні препарати, що містять сквален. Хоча не тільки ці країни шанують сквален і сквалан. Обом речовинам віддають належне в Японії, де виготовляється більше 8% засобів, які містять сквален від світового виробництва, і в східних регіонах Азії в цілому. В чималих кількостях використовують сквален і сквалан в США.
Чиста олія і чистий сквалан — дешево і сердито?
Сам по собі сквален, так само як і сквалан, видобутий хоч з акулячої печінки, хоч із зерен будь-якого сорту амаранту, являє собою світлу маслянисту рідину, яка швидко вбирається в шкіру, не залишає жирних слідів і створює відчуття шовковистості і ніжності — те, про що мріє і чого хоче від кремів і лосьйонів будь-яка жінка. Амарантова олія більш жирна, однак якщо її нанести в розумній кількості, а потім стерти, то найближчі кілька годин можна буде насолоджуватися таким же відчуттям, як від сквалану. Знайти сквалан можна — хоч амарантовий, хоч акулячий, хоч навіть оливковий, незважаючи на те, що в оливковій олії його значно менше, ніж в амарантовій. Купити амарантову олію належної якості теж не дуже складно. Так навіщо платити більше і купувати дорогі креми?
Деякі жінки так і роблять — купують чистий сквалан або олію і користуються ними. Попередньо проконсультувавшись з дерматологом, потім з косметологом, а потім проконсультувавшись ще раз — коли олія або сквалан вже куплені. Важко сказати, що дешевше — купити крем з амарантовою олією або знайти дерматолога і косметолога, які знаються на пропорціях сквалану і амарантової олії для кожного типу шкіри. Факт, що обидва методи працюють і саме завдяки їм амарантова олія і сквален відомі своїм позитивним впливом на шкіру, нігті і волосся.
Погано працює метод самостійного вибору олії, самостійного типування шкіри і самостійного визначення необхідного дозування. Практично весь негативний досвід використання сквалану або амарантової олії з метою поліпшення шкіри — результат спроби вирішити проблеми зі шкірою повністю самостійно. З сумними наслідками такого роду доводиться стикатися переважно тим жінкам, які дотримуються концепції «чим більше, тим краще» і втирають амарантову олію в шкіру вранці та ввечері, не змиваючи його по 20-30 хвилин. Рідкісне використання і олії амаранту, і сквалану, звичайно, не зробить з сухою шкіри проблемну, але й на нормальну розраховувати не варто.
Дерматолог однієї з московських клінік Катерина Мокіна пише, що недостатньо тільки розрахувати необхідне дозування з урахуванням типу шкіри — потрібно враховувати також регіон проживання, забрудненість і основну діяльність людини, яка планує використовувати для лікування шкіри чисту олію амаранту або чистий сквалан.
Якщо ж все-таки використання крему з амарантовою олією або скваленом з якихось причин неможливо і кваліфікованого дерматолога або косметолога в населеному пункті немає, фахівці радять робити домашні креми з цими речовинами за перевіреними рецептами. Рецепти, благо, можна знайти навіть в інтернеті, хоча, як і все інше в інтернеті, вибирати їх слід обережно. Набагато надійніше знайти виробника, який позиціонує свою амарантову олію як засіб, який застосовується в косметології і може забезпечити покупця докладною інструкцією по її застосуванню в домашніх умовах.
