Підживлення амаранту і його висока врожайність як складові успішного тваринництва

Амарант вважається невибагливою рослиною. Завдяки своїй стійкості до спеки і високій врожайності біомаси немає рівних цій рослині. Амарант витримує посуху до 45-50 градусів спеки. При його вирощуванні не потрібні спеціальний догляд і великі витрати. Однак досвідчені рослинники знають, що для отримання хорошого врожаю зерна або великого обсягу зелені на силос посіви цієї невибагливої рослини краще підгодувати. Якщо говорити про вирощування амаранту на зелену масу, то дана тема надзвичайно актуальна.

 

Прості правила вирощування амаранту на зелений корм

 

Для отримання врожаю на зелений корм і силос сіяти амарант можна влітку: протягом червня-липня. В цьому випадку отримують хороші результати в вересні.

Сіяти насіння треба обов’язково у вологий ґрунт, і на глибину не більше 1-2 см. Якщо ґрунт підсушений, — до 3-4 см. Поверхневий посів амаранту не допускається, оскільки насіння амаранту дуже дрібне, і воно не проросте, якщо не закладене в ґрунт. Перші паростки з’являються на 7-10 день.

Нормою висіву насіння вважається 0,3-0,5 кг / га: цього достатньо для оптимальної густоти рослин (70-150 штук на 1 кв. м). В результаті має вийти 25-35 паростків на 1 погонному метрі. Щоб отримати 600 ц / га зеленої маси, до початку збирання на 1 погонному метрі повинно залишатися 10-12 добре розвинених рослин.

 

Про варіанти підживлення амаранту

 

Важливо відзначити, що амарант має незаперечні переваги перед традиційними сільськогосподарськими рослинами. Це:
• підвищена сприйнятливість агротехніки і добрив, що вносяться;
• пристосованість до різних кліматичних умов і ґрунтів;
• низька норма висіву насіння;
• інтенсивний ріст;
• стійкість до хвороб і шкідників.
Внесення добрив завжди сприяє інтенсивному росту і збільшенню зеленої маси, а також своєрідному підвищенню імунітету рослини — більшій стійкості до хвороб і шкідників.

Встановлено, що добрива значно підвищують продуктивність амаранту. Допускається застосування і органіки, і мінеральних туків. Однак необхідно відзначити, що найкраще добрива сприймаються, якщо вони внесені ще при вирощуванні попередника амаранту. Рекомендується:
• органічних добрив до 70 тн / га;
• мінеральних туків — 60-120 кг / га NPK (в залежності від ґрунтів).
При вирощуванні амаранту на зелену масу головну роль відіграють азотні добрива. Їх можна вносити також в якості підживлення. Найбільше для цього підходять амонійні, аміачні і амідні форми.

Помічено, що з усіх видів підживлення амарант найкраще сприймає органіку. Досить 1 раз на тиждень підгодувати рослини настоєм коров’яку в пропорції 1 до 10. Це добриво органічного типу, має натуральне походження і при цьому має високу ефективність. Рослини сповна засвоюють всі органічні речовини, які входять до складу даного добрива. З цим добривом амарант отримує велику кількість корисних мінералів і мікроелементів, серед яких калій, азот, сірка, залізо. В результаті такого підживлення коров’яком рослини стають більш стійкими до хвороб і впливу шкідливих мікроорганізмів.

Можна також використовувати деревну золу, яка є одним з багатих джерел кальцію, калію, магнію, натрію та інших речовин, необхідних для повноцінного росту і розвитку рослин. Найбільше в ній міститься кальцію, і це особливо важливо, оскільки кальцій відіграє величезну роль на початковому етапі розвитку рослини і під час формування зеленої маси. Деревна зола використовується у вигляді водного розчину. Його готують з розрахунку 2 склянки золи на 10 літрів. Таке підживлення рекомендується поєднувати з поливом. Однак слід врахувати, що надлишок навіть органічних добрив призводить до негативних наслідків. Рекомендується також відмовитися від застосування розчину деревної золи на ґрунтах з високою лужністю.

 

Урожайність амаранту і продуктивність тваринництва

 

Внесення добрив в ґрунт під посіви амаранту, підживлення сприяє досягненню високої врожайності. При забезпеченні рослин додатковими поживними речовинами можна отримати близько 290 ц / га зеленої маси, і це екологічно чистий і ефективний корм. При додаванні зеленої маси амаранту в раціон тварин відзначаються найбільші прирости, зростання кількості та якості молока, збільшення цінності м’яса тварин і птиці.

Підвищення ефективності тваринництва стає зрозумілим, якщо подивитися на склад зеленої маси. Тут міститься 18 з 20 існуючих основних амінокислот, і такого не спостерігається в жодній кормовій культурі. Кількість незамінної амінокислоти лізину в амаранті в три рази більше, ніж, наприклад, в кукурудзі. Крім того, зелена маса амаранту в розрахунку на суху речовину містить до 20% протеїну, білка і кальцію — 3,5 г і 267 мг на 100 г сирої речовини відповідно. За вмістом аскорбінової кислоти амарант перевершує шпинат і листовий буряк.

Хімічний склад зеленої маси не завжди однаковий. Тут багато залежить від фази вегетації. Так, по ходу старіння рослини рівень сирого протеїну в сухій речовині знижується з 18,1 до 12,3%, а частка клітковини збільшується. У фазі цвітіння зелена маса містить до 4% протеїну, або 220-230 г в 1 кормову одиницю. У період викидання волоті вміст протеїну в листі може становити 28%, жиру — 3,4%, вітаміну С — 197 мг%, бета-каротину — до 6,0%. Залежно від внесених добрив забезпеченість кормової одиниці перетравного протеїну може становити при збиранні у фазі утворення суцвіть 167-182 г, в період цвітіння — лише близько 155 м.

Встановлено, що подрібнена зелена маса амаранту в суміші з іншими видами кормових культур добре поїдається всіма видами сільськогосподарських тварин. При цьому свині, наприклад, можуть давати приріст до 450 г на добу. Включення зеленої маси амаранту в раціон 2-4 місячних поросят, поросних і свиноматок сприяє підвищенню їх продуктивності на 12-18%, а витрати кормів на вироблення одиниці продукції на стільки ж знижуються.

Однак слід враховувати, що в результаті впливу добрив в зеленій масі амаранту можуть накопичуватися нітрати і солі щавлевої кислоти. Тому рекомендується обмежувати для тварин вільний доступ до поїдання корму.