Суперпродукти на своєму городі: історія підприємців з Індії

Світ підкорюють суперфуди. До них відносяться харчові продукти, в яких спостерігається висока концентрація корисних речовин, вітамінів, мінералів. Одним з суперфудів по праву вважається амарант. Він користується попитом у багатьох країнах світу. Але все ж залишається ще «прихованим» від широкого кола споживачів. Деякі просто не знають про нього. Інші ж вважають занадто дорогим, недоступним.

Однак досвід сім’ї з Індії показує, що суперфуд можна не тільки вирощувати на своєму городі для особистого споживання, а й продавати, формуючи успішний бізнес.

В індійському виданні MumbaiMirror опублікована цікава і пізнавальна стаття. У ній якраз і розповідається про індійську сім’ю, яка почала вирощувати суперфуди в своєму саду, але в підсумку стала власником успішного бізнесу. У статті вказується, що фермери вирощують не тільки амарант, а й кіноа, чіа і інші рослини. Але вона все одно являє собою цікавий посібник для українців, охочих не тільки вирощувати амарант для себе, а й заробляти на ньому.

Індійська сім’я — успішні фермери, які спеціалізуються на вирощуванні суперфудів

Все більше індійців хочуть включати в свій раціон продукти з високим вмістом поживних речовин. До таких продуктів відносяться:

• кіноа;
• чіа;
• амарант;
• авокадо.

Тепер безліч індійських підприємців виробляють і реалізують цю продукцію на місцевих ринках, а не завозять її з-за кордону.

Кожен день склад САНМІТРА ПАНДХАРПУРА, в Пуне, являє собою яскраву палітру. Ящики фіолетової, жовтої, червоної і білої моркви; помаранчева і пурпурна солодка картопля; жовтий буряк, кабачки і гарбузи лежать разом з купами смарагдово-цвітної капусти, салату ромен і шпинату, а також яскравого крес-салату.

Коли Санмітра Пандхарпур і його дружина Амріта — пара, яка спеціалізується на вирощуванні органічних продуктів — повернулися до Індії з США в 2008 році, вони вирішили вирощувати власні овочі і фрукти без хімічних речовин.

«Але основний фокус нашого сільського господарства завжди був на суперпродуктах», — каже Санмітра. «У 2010 році ми вирощували фіолетову кукурудзу, але в той час попит на неї не був великим, тому ми припинили її обробляти. Тепер, коли вона знову набирає обертів, ми збираємося знову вирощувати її. Ми явно випередили ринок раніше».

Пандхарпури також експериментували з різними видами суперпродуктів. «Мікрогріни були нашими «бестселерами », але ми також вирішили подивитися на більш широку кольорову палітру», — каже Санмітра.

«Овочі, жовтого і помаранчевого забарвлення, мають більше бета-каротину, а це значить, що вони багаті вітаміном А. Овочі, які мають фіолетовий колір, мають більше антоціанів з високими антиоксидантними властивостями», — розповідає фермер.

15-акрова ферма Пандхарпура на околиці Пуне поставляє органічну продукцію в найбільші онлайн- і оффлайн-магазини, готельні мережі та супермаркети в Пуне, Мумбаї і Гоа.

Щотижня сім’я Пандхарпура поставляє в середньому від 75 до 100 кг калі (кучерявої капусти); від 150 до 200 кг солодкої картоплі; від 50 до 75 кг моркви і меншу кількість насіння Чіа.

Як говорить Санмітра, сьогодні це дійсно інший ринок. Індія в даний час знаходиться в середині «революції суперпродуктів» — з’явився раптовий вибуховий попит на зерно, овочі і фрукти, які мають високу харчову цінність.

Суперпродукти за визначенням своєї поп-культури є джерелом вітамінів, мінералів, солей, білків, хороших жирів і вуглеводів.

У той же час, як кажуть, вони мають і інші особливі властивості: є антиоксидантами, не містять в собі глютену і, серед інших переваг, варто згадати, що у них низький глікемічний індекс.

У той час як деякі люди кажуть, що попит індійців на суперпродукти — це всього лише тенденція, запозичена у Заходу, інші фахівці, дієтологи стверджують, що країна завжди була сховищем місцевих суперпродуктів, просто ніхто не думав позиціонувати їх прибутково, поки вони не стали популярними на світовому ринку.

Це підтверджують і інші фермери, які спеціалізуються на вирощуванні органічної продукції. Зокрема, РАКА ЧАКРАВАРТІ каже, що кучерява капуста, кіноа, чіа і насіння льону є «бестселерами» на її онлайн-порталі.

На фото: РАКА ЧАКРАВАРТІ

Розвиток ринку суперпродуктів в Індії

У нинішній тенденції багато індійців, які прагнуть включити в свій раціон «екзотичні» і неспоріднені продукти, такі як амарант, чіа або ягоди годжі, готові заплатити великі гроші за імпортні сорти, які продаються в роздрібних мережах з Південної Америки, Китаю або Європи.

Але зараз все більше число фермерів по всьому штату і Індії в цілому вирощують їх на індійській землі, і нове покоління підприємців робить їх доступними для клієнтів на частку більш ранньої ціни.

Кілька років тому кіноа, головний продукт в Перу і Болівії, імпортувався і продавався в Індії за ціною 3000 рупій за кілограм (близько 1200 гривень за кілограм — прим. пер.).

«Сьогодні, оскільки кіноа стали вирощувати місцеві фермери, вартість кілограма кіноа не перевищує 600 рупій за кілограм (близько 230 гривень за кілограм — прим. пер.). А найчастіше коштує навіть дешевше», — говорить ВІДЖЕНДРА КУМАР з Kilaru Naturals, заснованої в Хайдарабаді насіннєвої компанії, мережа якої налічує 3500 фермерств в п’яти індійських штатах, головним чином на півдні, тому що кіноа краще росте ближче до екватора.

«Ми купили насіння кіноа і чіа в США шість років тому, але тільки в останні три роки з’явився на них попит в Індії», — додає Кумар.

Місія Kilaru Naturals досить проста: якщо є щось хороше, цінне і важливе для харчування людей, компанія буде намагатися вирощувати і просувати його в Індії. «У чіа більше Омега-3, ніж у лосося; кіноа містить 16-17% білка і дев’ять необхідних амінокислот, необхідних нашому організму для виробництва білків. У нашого традиційного для індійців проса немає такого балансу», — каже Кумар.

«Категорія суперпродуктів швидко зростає, і в тому числі за рахунок людей, які жили або виїжджали за кордон, і їли ці продукти там», — розповідає ТЕХАС ДХАБАЛІЯ, керівник відділу маркетингу в кошику Godrej Nature’s (це один з перших магазинів в Індії, що пропонували суперпродукти ще кілька років тому).

«Їсти нездорову їжу весь день, але при цьому починати свій день з чистого соку або суперпродуктів — неправильно» — застерігає дієтолог ШОНАЛІ САБЕРВАЛЬ. Суперпродукти повинні стати частиною вашого щоденного раціону, а не бути одноразовими стравами. Що ще більш важливо, вам потрібно мати відповідні знання, щоб розуміти, як саме суперпродукти впливають на ваш організм. А не просто включати їх в свій раціон, тому що про це пишуть засоби масової інформації.

Тим не менше, попит на суперпродукти зростає не тільки в великих містах, а й в невеликих населених пунктах. Про це розповідає РАГХАВ ГУПТА, бізнесмен, який вирощує кіноа і виробляє кус-кус. Він запустив свій бізнес відносно недавно, після того, як зміг знайти клієнтів.

Його дружина Аанчал згадує лист від клієнта в Абохаре (вони займалася пошуками потенційних покупців і постійних клієнтів), який хотів купувати суперпродукти. «В індійській дієті існує великий дефіцит білка, особливо в вегетаріанській дієті», — каже Рагхав. «Кіноа може допомогти заповнити цю прогалину. До того ж, вже вдалося довести, що кіноа дає високий рівень врожайності в Індії, не вимагаючи при цьому багато вологи, частих поливів і особливого догляду».

Виробництво продуктів харчування з суперфудів

В Індії стає все більш популярним виробництво продуктів харчування з суперфудів. Зокрема, місцеві кулінари відзначають, що той же кіноа або амарант здатні замінити собою рис в традиційних місцевих закусках.

«В Індії також багато суперпродуктів, таких як раги і різні види проса, але вони видалені з традиційної харчової культури», — журиться Рагхав. «Після руйнівного голоду 40-х років уряд вирішив боротися з недоїданням, ввівши великомасштабне вирощування рису і пшениці, а всі інші види рослин в буквальному сенсі слова були викинуті на узбіччя і, врешті-решт, забуті».

Інші підприємці з Мумбаї, такі як АНУДЖА ДЖАДХАВ і ЧІРАГ АГГАРВАЛЬ з Kokos Natural і РАКА ЧАКРАВАРТІ з Gourmet Delight, хочуть перенести частину уваги споживачів на місцеві продукти і розширити західне визначення суперпродуктів, щоб більш детально вивчити те, що Індія може запропонувати вже сьогодні.

Джадхав і Аггарваль, які керують своїм бізнесом з Вадали, вперше почали свій бізнес в суперпродуктах в 2016 році, у них було три пропозиції. Зокрема, вони пропонували Гімалайську рожеву сіль. «Ця сіль містить близько 84 мінералів, в порівнянні з п’ятьма знайденими в звичайній кухонній солі», — каже Джадхав. А ще вони пропонують бананове борошно і кокосовий цукор. «Кокосовий цукор містить вітаміни, мінерали, цинк і багато інші поживні речовини, необхідні організму, а також має більш низький глікемічний індекс», — додає Аггарваль.

Не так давно в перелік своїх продуктів вони додали такі товари, як борошно з кассави (тапиока) і буряковий порошок. «Ми вирішили зайнятися виробництвом порошку буряка, коли шестирічному сину друга був поставлений діагноз рак», — каже Джадхав. «Він не їв вареного, свіжовідділеного буряка, рекомендованого лікарем, тому ми створили порошкову версію, якою можна було б посипати традиційну їжу. Одна столова ложка порошку має таку ж кількість поживних речовин, як і весь буряк».

Порошок використовується клієнтами в соках і коктейлях; його можна змішувати зі звичайним борошном, щоб використовувати в приготуванні хлібобулочних виробів. Продукція компанії цих молодих людей користується попитом не тільки в Індії, але і в інших країнах. Її закуповують навіть деякі монастирі.

Ще один підприємець — Рака Чакраварті, чий інтернет-портал продає свіжі органічні продукти і має окремий розділ для суперпродуктів. Всі вони 100% вирощуються безпосередньо в Індії.

Вона працює на цьому ринку вже кілька років, але раніше такого попиту на суперпродукти, як зараз — не було. Їх популярність зростає, оскільки люди оцінили їх користь для організму.

«Багато виробників почали концентруватися тільки на суперпродуктах, і тепер нам потрібно знайти для них більший ринок. Якби в кожному магазині, бакалійній крамниці були також представлені суперпродукти, попит був би не тільки великим, але і ціни знизилися б. Ми хочемо, щоб клієнти могли дозволити собі достатню кількість суперфудів, щоб споживати їх кожен день». Чакраварті вважає, що, хоча у великих містах ринок суперпродуктів вже активно розвинений, «є люди в маленьких містах, які повторюють за жителями мегаполісів і харчуються здоровою і корисною їжею».

Роздрібні мережі також намагаються переключатися на суперфуди. Зокрема, варто згадати торгову мережу Godrej Nature’s Basket, можливо, першу в країні, яка переключилася на місцевих постачальників суперпродуктів. «Коли ми вперше почали запасати суперпродукти, ми почали з кіноа і амаранту, які продавалися в різних формах: у вигляді зерна і борошна, а також як смажені закуски, пасти і смажене насіння», — розповідає ТЕХАС ДХАБАЛІЯ, керівник відділу маркетингу в мережі Godrej Nature’s.

«Спочатку ми зосередилися на асортименті продуктів для кіноа і імпортували з Перу білі, червоні і чорні різновиди кіноа. Пізніше з’явилися продавці навколо Хайдарабаду, які почали вирощувати його на регіональному рівні, і ми почали закуповувати кіноа на місцевому рівні».

Сьогодні близько 80-90 відсотків суперпродуктів, представлених на полицях Godrej Nature’s Basket, надходять від місцевих фермерів. «Дійсно, темпи зростання споживання суперпродуктів склали понад 50 відсотків на рік», — додає Дхабалія.

Що дає ця інформація для українських фермерів

В першу чергу вона вказує на те, що в усьому світі спостерігається зростання популярності так званих суперфудів. Одним з яких є амарант. Продукція з нього представлена ​​на нашому сайті — це:

• насіння;
• крупа;
• борошно;
• олія;
• шрот;
• макарони і т.д.

Однак амарант ще не дуже популярний серед українців. У цьому довелося переконатися і раніше, коли особисто я зв’язувалася з представниками онлайн-магазинів, пропонуючи їм продукцію з амаранту.

Багато з них відзначали, що або взагалі на даний момент не зацікавлені в продажу амаранту, або його продажі низькі, а тому закуповувати великі партії товару немає сенсу.

Разом з тим, в Україні успішно працює Асоціація виробників амаранту і амарантової продукції. Завдяки їхнім зусиллям ця рослина, що є суперфудом, стає все більш популярною. У різних регіонах України з’являються люди, зацікавлені в його вирощуванні.

Приклад Індії в даному випадку показовий. Адже наведена вище стаття з видання MumbaiMirror вказує на те, що там популярність суперфудів — в тому числі і амаранту — стала рости в останній рік-півтора. У той час, як ще чотири роки тому суперфуди були мало затребувані.

Тому можна з упевненістю говорити, що амарант дуже скоро завоює і українські прилавки. А тому українським фермерам необхідно вже сьогодні переорієнтуватися, якщо вони хочуть йти в ногу з часом і опинитися на хвилі успіху, яка приведе їх до фінансового благополуччя.