Застосування амаранту для профілактики та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту (виразка, гастрит та інші)

3.10.2017

Амарант — унікальна рослина, яка має лікувальні властивості. Наші предки почали вирощувати його більше чотирьох тисяч років тому і іменували «Золоте зерно Бога». Стародавні греки вважали, що, додаючи амарант в раціон, можна зміцнити тіло і дух. Про історичні факти, які розповідають про амарант, можна прочитати в статті «Літературна історія амаранту. Від міфу до роману ».

Властивості амаранту

Рослина амарант не потребує особливого догляду або унікальних кліматичних умов. Вона стійке до негативного впливу атмосфери. Насіння амаранту дуже швидко проростає, в процесі росту досягає великої висоти. Для рослини характерна поява красивого суцвіття, колір якого може варіювати від рожевого до фіолетового. Квіти не втрачають свого кольору навіть після засушування, що дозволяє використовувати їх у флористиці.
Всі частини рослини (насіння, листя, квіти, коріння) мають цілющі властивості. Вони широко використовуються в кулінарії і народній медицині. Для насіння рослини характерні наступні особливості:

невеликий розмір;
наявність твердої оболонки, яка дає тріщини при обсмажуванні;
горіховий аромат.

Насіння швидко засвоюється організмом і легко розжовується після прожарювання. Це дозволяє додавати його в салати та інші страви.

Амарант має багатий хімічний склад, в якому зібрані практично всі необхідні людині нутрієнти. У ньому містяться такі компоненти:

амінокислоти (лізин, метіонін);
цинк;
насичені жирні кислоти;
клітковина;
марганець;
омега-3;
омега-6;
фосфоліпіди (переважно лецитин);
фітостероли;
холін;
калій;
вітаміни групи В (тіамін, піридоксин, В9, В2, В5);
кальцій;
флавоноїди;
сквален;
аскорбінова кислота;
натрій;
токоферол (рідкісна форма вітаміну Е);
вітамін К;
селен;
вітамін А;
вітамін РР;
магній;
фосфор;
залізо.

Амарант містить в собі рекордну кількість білка, що перевищує його наявність у складі рису, кукурудзи та інших круп. Унікальний склад рослини сприятливо впливає на організм. За рахунок високого вмісту сквалену, його використовують для лікування онкозахворювань, підвищення імунітету, лікування ряду захворювань, серед яких в тому числі і хвороби шлунково-кишкового тракту.

Основні причини захворювань шлунково-кишкового тракту

Все більше людей страждають захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Серед основних причин, які викликають порушення роботи шлунково-кишкового тракту можна виділити наступне:

відсутність режиму прийому їжі;
неправильний раціон харчування;
великі навантаження на кишечник і травну систему, пов’язані з надмірним вживанням їжі (відноситься переважно до людей, що страждають на ожиріння);
побічний ефект, пов’язаний з системними захворюваннями хронічного характеру (цукровий діабет);
часті стреси, нервові розлади, депресії;
зловживання алкогольними напоями, газованою водою;
куріння;
сидячий спосіб життя;
шкідливі умови праці;
попадання в організм інфекції;
бактерія Helicobacter pylori.

Таким чином, більша частина хвороб викликана неправильним харчуванням. Переважання в раціоні гострої, жирної, солодкої їжі, тривале лікування ліками (зокрема знеболюючими) викликає хвороби травної системи (шлунку, стравоходу, кишечника). Краща профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту — відмова від консервної продукції, здоби, фаст-фудів. Плануючи свій раціон, в першу чергу необхідно віддавати перевагу здоровій, натуральної продукції. Це один з найкращих профілактичних методів.

Класифікація захворювань шлунково-кишкового тракту

Захворювання шлунково-кишкового тракту класифікують в залежності від таких особливостей:

місце локалізації;
природа походження;
характер протікання.

За місцем локалізації розрізняють наступні захворювання:

печінки (гепатит);
кишечника;
шлунку;
стравоходу (езофагіт);
підшлункової залози (панкреатит);
жовчовивідних шляхів (холецистит).

Залежно від природи походження виділяють наступні категорії недуг:

інфекційні;
неінфекційні.

Інфекційні хвороби пов’язані з попаданням в організм різного роду бактерій і інфекцій. Неінфекційні — розвиваються в зв’язку з хронічними і вродженими патологіями.
Залежно від характеру протікання захворювання шлунково-кишкового тракту, їх поділяють на такі типи:

гострі;
хронічні.

Гострі захворювання виникають раптово. Вони можуть з’являтися на тлі попадання в організм інфекції, при отруєнні, алергії. Хронічні недуги турбують людину протягом тривалого періоду часу. Позбутися від такої форми захворювання практично неможливо. Єдиний вихід — своєчасна терапія при наближенні стадії загострення. Найчастіше хронічний характер носять шлункові захворювання (виразкова хвороба, гастрит).

Симптоми основних захворювань шлунково-кишкового тракту

Захворювання шлунково-кишкового тракту практично завжди пов’язані з запаленням, на тлі якого порушуються основні функції органу. Симптоми таких недуг дуже неприємні: вони характеризуються сильними болючими відчуттями і істотно знижують якість життя.
Визначити, який саме недуг проявляється в тому чи іншому випадку досить складно. Незважаючи на те, що шлунково-кишковий тракт включає в себе цілу систему органів, їх захворювання мають ідентичні симптоми, які відрізняються між собою місцем розміщення хвороби і її стадією.
До основних ознак, що сигналізує про те, що організм страждає шлунково-кишковим захворюванням, можна віднести наступні симптоми:
1. Больові відчуття в ураженому органі:

шлунок — ниючі болі;
печінка — коліки;
кишечник — прострілюючі, різкі.

2. Печія. Симптом, пов’язаний з викиданням в зону стравоходу вмісту шлунку. Проявляється у вигляді сильного печіння внизу стравоходу. Якщо ознака пов’язана з виразковою хворобою шлунку, то до неї додаються тягнучі больові відчуття.
3. Відрижка. Даний симптом сигналізує про те, що в шлунку тривалий час утримується не переварена їжа. Відрижка може супроводжуватися неприємним запахом, який нагадує тухлі або кислі продукти. Може з’являтися при прийомі неякісної продукції (погана обробка, термін або неправильна технологія зберігання).
4. Діарея (прискорений рідкий стілець) або запор (надмірне затвердіння калових мас). Можуть супроводжуватися температурою і хворобливими відчуттями.
5. Метеоризм. Симптом пов’язаний з надмірним накопиченням газів в кишечнику. Для нього характерні такі ознаки:

здуття;
відчуття важкості в шлунку;
болі в кишечнику.

Симптоми тривають до тих пір, поки всі гази, що скупчилися не вийдуть назовні.
6. Нудота і блювання, які найчастіше сигналізують про отруєння.
Про патології шлунково-кишкового тракту можуть також сигналізувати такі симптоми:

різка втрата ваги;
відчуття гіркоти у роті;
неприємний запах з рота;
слабкість;
поява крові в калових масах.

Гастрит і виразка — основні захворювання шлунку. Основна відмінність між даними захворюваннями — ступінь ураження слизової. Для гастриту характерне поверхневе ураження, виразка проникає більш глибоко, викликаючи виникнення рани. Виразка також може з’являтися в кишечнику. Як правило, виразка розвивається в результаті несвоєчасного або неправильного лікування гастриту.
До основних недугів товстого і тонкого кишечника відносяться такі захворювання:

ентероколіт;
проктит;
дисбактеріоз.

Все частіше серед населення зустрічається синдром роздратованого кишечника. Це захворювання нового покоління, яке характеризується порушенням функції кишечника, що характеризується болями і здуттям хронічного характеру. Статистичні дані свідчать, що синдромом подразненого кишечника на сьогоднішній день страждає більше 20% людей. До основних симптомів даного складного захворювання можна віднести комплекс таких ознак:

бурчання в животі;
здуття;
відчуття неповного випорожнення кишечника;
чергування запорів з проносами.

Сучасні методи діагностики захворювань шлунково-кишкового тракту

Не завжди визначити діагноз можна самостійно. Для цієї мети рекомендується використовувати комплексну діагностику, якою займаються такі фахівці:

гастроентеролог;
терапевт.

Для постановки точного діагнозу лікар опитує хворого, проводить його візуальний огляд, який включає в себе простукування, прослуховування пульсації. Додатково беруться аналізи сечі і крові.
Сучасні методи діагностики включають в себе наступні вузькоспеціалізовані варіанти обстеження:

гастрографія;
КТ;
манометр;
УЗД;
МРТ;
сцинтиграфія;
обстеження ендоскопом.

Лікування захворювань шлунково-кишкового тракту в сучасній медицині

У традиційній медицині лікування захворювань шлунково-кишкового тракту проводиться за допомогою консервативної терапії. Вибір медикаментів залежить від симптоматики і місця локалізації захворювання. В якості препаратів для лікування можуть використовуватися такі медикаменти:

спазмолітики;
препарати, які зменшують виділення секрету;
препарати для стимуляції моторики кишечника;
ферменти для поліпшення травлення;
проносні;
еубіотики;
протизапальні препарати;
антибактеріальні препарати;
сорбенти.

У важких випадках, коли терапія за допомогою ліків не дає бажаного результату, використовується хірургія. Тип операції залежить від ступеня ураження органу (це може бути трансплантація здорового органу, часткова або повна резекція).

Місце амаранту в лікуванні і профілактиці захворювань шлунково-кишкового тракту

Попередити захворювання завжди легше, ніж вилікувати його. Профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту полягає в наступному:

збалансований раціон харчування;
відсутність шкідливих звичок;
проходження регулярних періодичних оглядів.

Як профілактичний метод можна використовувати амарант. Для цієї мети підходить насіння амаранту, його листя, амарантова олія, борошно з амаранту. З листя можна робити корисний відвар, заварювати чай. Амарантову олію можна вживати як в чистому вигляді, так і в якості заправки до салатів.
З цікавими рецептами, які включають амарант як інгредієнт, можна ознайомитися в статті «Амарантовий раціон для тих, хто рано встає». Додаючи амарант в звичні страви, можна не тільки додати «родзинку» до їх смакових якостей, а й застерегти себе від розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту.

Відвар з амарантового листя можна використовувати для лікування виразок, гастриту, коліту, панкреатиту. Він дуже легко готується в домашніх умовах. Для цього використовується наступний рецепт:

береться дві столові ложки подрібненого сушеного листя амаранту;
суміш заливається склянкою окропу;
відвар заварюється протягом 5-10 хвилин.

Протягом дня необхідно випивати від 1 до 2 літрів даного відвару.
Хороших результатів можна досягти, вживаючи амарантову олію в чистому вигляді. Олія вживається натщесерце за півгодини до їжі в кількості двох столових ложок за один прийом. Вона надає наступну дію:

зменшує активність бактерій, що провокують захворювання (особливо актуально для виразки шлунку, викликаної бактерією Хелікобактер пілорі);
має яскраво виражену антибактеріальну і протизапальну дію;
знімає спазми;
обволікає шлунок, здійснюючи захист травної системи.

Ще один варіант використання амаранту для зменшення больових відчуттів в животі, — вживання свіжого соку з листя амаранту. Для цього можна використовувати наступний рецепт:

промити свіже листя в проточній воді;
нарізати чисті листки на дрібні шматочки;
пропустити листя через соковижималку;
з’єднати сік з вершками в рівних кількостях;
вживати по одній столовій ложці три рази на день.

Дія амаранту при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту направлена безпосередньо на регуляцію травних процесів. На відміну від антибіотиків та інших медикаментів, амарант діє на організм не так агресивно. Амарант не знищує шкідливі бактерії. Він створює оптимальні умови для здоров’я кишечника, покращує мікрофлору, насичуючи організм вітамінами, мікро- і макроелементами.