Амарантовий силос — ефективно і недорого
В останні роки в багатьох регіонах України і суміжних країн помітно знизилася врожайність традиційних кормових культур через погіршення якості грунту і численних посух. З цієї причини, а також з метою покращення економічних показників вітчизняні аграрії та тваринники звернули увагу на нетрадиційні культури і, зокрема, на амарант.
Історія використання амаранту як корму для тварин налічує сотні років. Зараз основні кормові сорти амаранту вважаються культурою з найбільш високою поживною цінністю серед інших нетрадиційних. Наприклад, експерименти, що проводилися в Воронезькій області, показали, що зелена маса амаранту перевершує бурякове і морквяне бадилля по білково-вітамінним показниками більш ніж в півтора рази (зокрема, за вмістом лізину — майже в два). При цьому відомо, що силос з гички цукрових і столових буряків, моркви, турнепсу за своїм хімічним складом являє один з кращих білково-вітамінних кормів, що сприяє отриманню ніжного м’яса і якісних молочних продуктів.
У порівнянні з давно визнаною тваринниками кукурудзою, врожайність амаранту вища в середньому на 20-30% (в різних регіонах) і становить 600-900 ц / га. Протеїну в зеленій масі амаранту більше, ніж в кукурудзі в 1,8 рази, а лізину — в 3 рази, що робить амарантовий силос не тільки більш вигідним з точки зору продуктивності, а й більш ефективним в якості кормової культури.
Листя амаранту містить всі необхідні домашнім тваринам амінокислоти — як замінні, так і незамінні. Причому баланс амінокислот оптимальний, відсутній «перекіс» у бік тієї чи іншої хімічної складової. Внаслідок цього при переводі великої рогатої худоби і свиней на силос, приготований виключно із зеленої маси амаранту, можна буде виключити з раціону тварин будь-які амінокислотні добавки.
Залежно від стадії розвитку і від сорту амаранту в зеленій масі цієї рослини містяться такі елементи:
У перерахунку на повністю суху вагу хімічні речовини розподіляються так: сирого протеїну в амаранті — 15,6-16,75%, жиру — 2,4-2,8%, клітковини — 16, -21,7%, кальцію — 2, 1-2,6%, фосфору — 0,2-0,21% і каротину — 160-200 мг. Для порівняння: зелена маса кукурудзи в фазу молочно-воскової стиглості зерна містить всього 7,5-8% протеїну — в 2 рази менше, ніж амарант.
До показників, які позитивно характеризують амарант як культуру, що підходить для виготовлення якісного і поживного силосу, можна віднести також концентрацію водорозчинних цукрів і пектину. Так, в залежності від сорту і стадії дозрівання, цукру міститься в листі амаранту в кількості 6,4-7,2%, а пектину — в кількості 9,5-11,3% (в сухій масі).
Нарешті, до уваги варто взяти той факт, що із зеленої маси амаранту виробники кормів для домашніх тварин виготовляють трав’яне борошно та гранули, які, в свою чергу, стають все більш затребуваними у вітчизняному тваринництві. Через високу збереженість корисних речовин в сухій масі амарант вважається однією з найбільш відповідних нетрадиційних культур для виготовлення цього виду кормів. Також суха зелена маса амаранту більш стійка до зовнішніх впливів: наприклад, якщо порівняти трав’яне борошно з амаранту і трав’яне борошно з різнотрав’я по закінченні декількох місяців, в амарантовому продукті вміст вітамінів буде приблизно в 1,2-1,3 рази вище, ніж в борошні з різнотрав’я. Останнє є основною причиною того, що тваринники вважають за краще використовувати борошно і гранули з різнотрав’я в літній період, поєднуючи цей корм зі свіжою зеленою масою, а трав’яна мука і трав’яні гранули з амаранту, на противагу цьому, закуповуються на зиму. Про успішне застосування борошна із зеленої маси амаранту і амарантових гранул ми писали в матеріалі, присвяченому амарантовим комбікормам.
Все вищесказане змусило тваринників звернути увагу на амарант при виготовленні силосів, і як виявилося — не дарма.
Амарантовий силос в раціоні свиней: теорія і практика
Листя амаранту за вмістом білка наближається до ідеального білка, розрахованого, зокрема, для свиноматок і поросят, яких вигодовують. За даними свинарів Воронезької області, включення амарантового силосу в раціони дво- і чотиримісячних поросят, ремонтних свинок, самотніх, поросних і свиноматок підвищило продуктивність всіх названих тварин на 12-18%. При цьому — з точки зору затратності корму — витрати на вироблення одиниці продукції при використанні амарантового силосу на противагу силосу з бурякового і морквяного бадилля знизились на 16-17%.
В процесі проведення дослідів по відгодівлі свиней амарантовим силосом неодноразово відзначалися значна економічність і ефективність застосування цієї рослини. Наприклад, згідно з дослідженнями А. Х. Караєва (Північна Осетія), використання амаранту в складі раціонів свиноматок і ремонтних свинок сприяє:
- збільшенню багатоплідності свиноматок — на 14,2%;
- зменшенню втрат живої маси лактуючих свиноматок — на 71%;
- підвищенню «молочності» свиноматок — на 23,5%;
- підвищенню збереженості поросят під матками — на 2,7%;
- покращенню зростання поросят-сосунів — на 8,3%;
- підвищенню інтенсивного росту ремонтних свинок — на 11,1%.
Також А. Х. Караєв зазначає, що використання амарантового силосу веде до зменшення витрат в такій кількості:
- на 1 порося — на 5% кормових одиниць;
- на 1 кг приросту живої маси свинок — на 5,9% кормових одиниць.
Важливо! Якщо амарант вирощувався із застосуванням добрив, в зеленій масі можуть накопичуватися нітрати, а також солі щавлевої кислоти. Зважаючи на це, необхідно уточнювати у виробників силосу (при закупівлі у сторонніх людей), що саме і в якій кількості використовувалося при розведенні культури і вибирати ті сорти амаранту, для вирощування яких не потрібно великої кількості добрив. Для різних регіонів це різні сорти. Найбільш стійкими і не потребуючими підживлення вважаються сорти «Харківський-1 лікувальний» і «Гігант». Хоча, в залежності від грунту, ці сорти можуть проявляти себе гірше інших, тому універсального «хорошого і надійного» сорту амаранту не існує.
З урахуванням вищесказаного, при введенні в раціон неперевіреного сорту амаранту вільний доступ свиней до силосу потрібно обмежувати. Також рекомендується вводити силос з амаранту в раціон тварин поступово.
Для повільного привчання тварин до амаранту найкраще використовувати амарантово-кукурудзяний силос в співвідношенні 1: 1 (за умови, що кукурудзяний силос застосовувався для годування раніше). Так, закладка кукурудзи в суміші з амарантом збільшувала вихід перетравного протеїну на 93,3% в порівнянні з чистим посівом кукурудзи. А при силосуванні кукурудзи з амарантом в фазі бутонізації при їх співвідношенні 1: 1 протеїнова поживність однієї кормової одиниці готового силосу підвищувалася на 50% в порівнянні з силосом з однієї тільки кукурудзи.
Встановлено, що амарантово-кукурудзяний силос може замінити до 20% концентрованих кормів в раціонах ремонтних свинок без зниження їхньої продуктивності.
Амарантовий силос в раціоні великої рогатої худоби: успішні досліди
Силосування амарантового листя і подальше згодовування тваринам ефективне також при розведенні ВРХ.
Нижче наведені дані по годівлі дійних корів в радгоспі «Кулаєвський» Пестреченського району Республіки Татарстан. Була сформована контрольна група дійних корів, яким згодовували амарантово-кукурудзяний силос. Інші тварини залишилися на прийнятому в господарстві стандартному силосі з традиційних кормових культур. За підсумками експерименту з’ясувалося, що жирність молока, як і молочна продуктивність, у контрольної групи стала вищою.
Так, середньодобовий удій корів контрольної групи підвищився на 6%. Жирність молока при цьому стала вищою на 0,1%. У перерахунку на чотиривідсоткове молоко продуктивність корів контрольної групи підвищилася на 8,6%.
Метою експерименту було також визначення вигідності силосу з включенням амаранту в порівнянні з іншими кормами. Результат виявився позитивним: використання амарантово-кукурудзяного силосу в раціоні контрольної групи знизило загальну витрату корму, призначеного для цієї групи, на виробництво молока. Зокрема, на 1 кг натурального молока витрати кормових одиниць знизилися на 8,8%. Також для збереження рівня перетравного протеїну знадобилося на 5,7% менше кормових одиниць амарантово-кукурудзяного силосу в порівнянні з попередніми видами силосу з традиційної сировини.
У хімічному складі молока контрольної групи змін не виявилося. Були проведені також гематологічні дослідження, які показали незначні зміни у вмісті загального білка в сироватці крові, які не впливають на кінцеві показники. Не спостерігалося також істотних відмінностей між контрольною і звичайної групами при аналізі вмісту кальцію, фосфору, цукру, каротину і рівня резервного лугу.
Це дозволило зробити висновок про те, що використання амарантового і амарантово-кукурудзяного силосу в раціоні дійних корів вигідніше як з точки зору продуктивності, так і з точки зору витрат на корм.
Силос з амаранту в раціоні коней: виправдане нововведення
Досить рідко амарантовий силос використовується для годування коней, проте практика польських конярів показує, що він для цього цілком придатний. Дослід проводився на дворічних арденських жеребцях. Протягом 100 днів в добовому раціоні тварин містилися такі корми:
- 5 кг вівса;
- 15 кг амарантового силосу;
- 3,5 кг сіна;
- 2 кг вівсяної соломи;
- стандартна мінеральна підгодівля.
У той же час іншим тваринам давали 5 кг вівса, 8 кг сіна і 2 кг вівсяної соломи при тій же кількості мінеральних добавок.
За підсумками досвіду жеребці, яких годували також амарантовим силосом, мали кращі кондиції, збільшився обхват грудей і загальної маси тіла.
Важливо! Дослідники прийшли до висновку, що з метою підвищення засвоюваності корму амарантовий силос потрібно вводити в раціон коней поступово, ні в якому разі не починати з зазначених 15 кг. На перших порах оптимальна кількість силосу, на думку конярів, становить 6 кг, потім кількість поступово збільшують до 12 кг. Коли очевидно, що кінь успішно перейшов на змінений склад корму, кількість амарантового силосу в добовому раціоні може досягати 20 кг.
Також польські експериментатори відзначають, що згодовування силосу коням виявляється більш ефективним, ніж згодовування сіна, про що свідчить зіставлення втрат при закладці силосу і заготівлі сіна. У масі, що силосується зберігається більше поживних речовин і вітамінів. При використанні силосу з якісних кормових сортів амаранту незначно знижуються витрати на мінеральні добавки.
У вітчизняному конярстві годування коней силосом, незалежно від використовуваної сировини, практикується рідше. По всій видимості, це пов’язано з випадками смерті після використання неякісного силосу, який почав киснути або розкладатися. Практика показує також, що при закупівлі силосу у сторонніх осіб співпрацювати краще з фермерами, які давно займаються розведенням амаранту і знають про всі особливості «свого» сорту.
Амарантовий силос в раціоні інших тварин
Відомі успішні випадки годування амарантовим силосом кроликів, хоча досліджень в цій області не проводилося. Традиційно в кролівництві використовуються трав’яні гранули з амаранту, що цілком забезпечує цих тварин необхідними поживними речовинами. Проте на одній з ферм Ростовської області кроликам успішно згодовують амарантовий силос протягом чотирьох років.
Фермери, Сергій і Ганна Нечаєви, стверджують, що взимку кролики потребують соковитих кормів не менше, ніж інші тварини. Амарантовий силос в цьому господарстві було вирішено використовувати після позитивного досвіду застосування гранул із зеленої маси амаранту: фермери вирішили, що проводити експеримент з використанням іншої культури загрожує негативними наслідками і вибрали один з найнадійніших і відомих сортів амаранту як в Україні, так і на півдні Росії — Харківський-1. Як стверджує Ганна Нечаєва на одному з форумів з розведення кроликів, введення амарантового силосу в раціон пройшло без ексцесів.
Правильна закладка силосної ями
Одним з головних умов успішного застосування амарантового силосу є правильне його зберігання. При порушеннях режиму зберігання силос починає пліснявіти, підгнивати і киснути.
Зверніть увагу! Якщо в перших двох випадках — появи цвілі і гниття — непридатність продукту стає очевидна, то скислий силос фермери, особливо початківці, можуть розпізнати не відразу. Цим іноді користуються недобросовісні виробники силосу, додаючи в скислий силос крейду — для усунення кислоти. Проте специфічний запах залишається, тому при закупівлі даного корму необхідно звертати увагу також на цей аспект.
Придатність амарантового силосу за запахом, до речі, бажано перевіряти і після закупівлі або виготовлення. Амарантовий силос, на відміну від багатьох інших, не має різкого запаху, тому поява будь-яких сторонніх, сильних, незвичайних ароматів — суттєвий привід занепокоїтися щодо збереження корму.
Силосні ями можуть бути різними — залежно від конструкції приміщень, виду тварин і т. д. Наприклад, на молочних фермах зазвичай роблять сховища траншейного типу, на свинофермах теж частіше поширені вони, а на згаданій вище фермі з розведення кроликів для закладки амарантового силосу використовували яму з круглим перетином.
Вимога до всіх видів сховищ одна: стіни і дно повинні бути повітро-і водонепроникними. Для досягнення цієї мети використовують полімерні плівки, причому на них не рекомендується економити: через тонкі, навіть неушкоджені фізично плівки (точніше, через невидимі оку пори в структурі таких плівок) можуть проникати мікроорганізми, які зроблять корм непридатним.
На дно сховища укладають приблизно півметра соломи (необхідно звернути увагу на те, щоб вона була повністю сухою). Потім кладуть близько 30 см силосу. Зверху — ще 40-50 см соломи і так далі. Ущільнювати кожен шар маси необхідно не менше 3 годин. Особливу увагу потрібно приділити щільності маси на дні і біля стінок сховища.
Рекомендується закладати таку кількість амарантового силосу, якого вистачить не більше, ніж на 2-3 дні годування. В крайньому випадку допустима закладка силосу на 4 дні годування, проте це варто робити виключно при можливості якісної герметизації ями, а також при хороших показниках рівня вологості в повітрі.
Після закладання силосу в яму її необхідно затягнути полімерною плівкою і встановити зверху вантаж. Це може бути торф (рекомендована товщина шару — 12-15 см) або інші використовувані в господарстві аналоги. Особливу увагу потрібно звернути на краї плівки, а також на рельєф поверхні: ніде не повинно залишатися заглиблень в яких може накопичуватися вода.
Амарантовий силос — один з найбільш вигідних на сьогодні кормів, проте, на жаль, на даний момент купити його досить важко через дуже малу кількість виробників. Найпростіше зробити його самостійно, особливо якщо є місце для вирощування амаранту. Про те, як правильно приготувати амарантовий силос, ми розповімо в наступних матеріалах.
