Амарант в агропромисловості і медицині Прикарпаття
Прикарпаття — одна з найскладніших з точки зору аграрної промисловості зон в Україні. По-перше, труднощі місцевим аграріям створює ландшафт; по-друге — непередбачувані і несприятливі погодні умови. Амарант, будучи вельми невибагливою рослиною, вирішує багато проблем аграріїв, фермерів, тваринників, а разом з ними — проблеми харчової промисловості та, як не дивно, навіть медицини. Про користь амаранту для жителів прикарпатських територій — в сьогоднішньому матеріалі.
Амарант як засіб вирішення аграрних проблем Прикарпаття
Близькість гір завжди створює незручності для місцевої аграрної промисловості. Чим вищі гори і чим частіше в них спостерігаються сильні перепади висот, тим непередбачуваніший клімат. Причому поширюється ця непередбачуваність далеко за межі гірських масивів: горбисті території навколо гір страждають від труднощів прогнозування погодних умов майже в тій же мірі, що і гірські поселення.
Карпати, висота яких у багатьох точках наближається до 2000 метрів, з одного боку захищають Прикарпаття від багатьох циклонів, які йдуть з боку Середземного моря, а з іншого боку формують власний мікроклімат, який відчутно впливає на навколишні території. За десятиліття і навіть століття місцеві жителі більш-менш навчилися робити досить точні короткочасні прогнози. Але з довготривалими, нажаль, все набагато гірше. Серед жителів Прикарпаття існує безліч прикмет про те, яким буде наступний рік, і всі вони «спрацьовують» майже з тією ж точністю, що і прогнози, тобто з досить-таки низькою.
В результаті регулярно страждає сільгоспвиробництво, особливо пов’язане з землеробством. З періодичністю в 3-5 років посіви злакових і інших насіннєвих культур частково гниють через рясні дощі. Втрати врожаю внаслідок гниття можуть досягати 40%. У рідкісні роки виробникам вдається зберегти 95% врожаю — це дуже хороший показник. Також непередбачуваністю відрізняється прихід весни: нерідко потепління на Прикарпатті починається набагато пізніше, ніж очікувалося за прогнозами, в результаті різких температурних коливань в Карпатах. Крім того, в прикарпатській зоні є окремі локації, де, навпаки, часто переважає посуха. Обумовлено це близькістю високих хребтів, які захищають ці локації, створюючи в них власний — посушливий — мікроклімат.
Все це і спровокувало підвищений інтерес до амаранту на Прикарпатті, причому досить давно. Перші експерименти з вирощування невідомого тоді місцевому населенню амаранту проводилися в 1992 році. Практично відразу ж, до 1993 року, вони розширилися — правда, не завжди виявлялися успішними. Причиною тому став брак інформації. До хліборобів потрапляли занадто різні сорти амаранту, що вимагають, відповідно, різних умов вирощування. Але ніяких відомостей про конкретні сорти не було, тому аграріям доводилося орієнтуватися на одні й ті ж показники, нібито «загальні» для всіх видів амарантових рослин. Природно, ефективності вирощування це не сприяло.
Але в цілому амарант показав себе добре як в умовах підвищеної вологості, так і в умовах підвищеної посухи, тому експерименти тривали, а дослідники фіксували свої спостереження щодо різних сортів. У 1995 році в селі Ясениця-Сільна на агропромисловому підприємстві «Проба» було висаджено кілька різних сортів, за кожним з яких спостерігала група дослідників. Восени 1995 року було підбито підсумки, дослідники порівняли свої спостереження і прийшли до наступних висновків:
1. Амарант з темним насінням більш холодостійкий, тому може вирощуватися на тих територіях Прикарпаття, де частіше за все не виправдовуються прогнози щодо потепління (особливо раннього).
2. Амарант зі світлим насінням більш посухостійкий, але при цьому здатний накопичувати без шкоди для себе значну кількість вологи. З цієї причини його рекомендували і для територій, де часто трапляються рясні дощі, і для територій, де може спостерігатися посуха.
3. Амарант з темним насінням, амарант багряний дають меншу врожайність, але більш невибагливі, тому їх є сенс вирощувати на територіях, які відрізняються мінімальною стабільністю кліматичних показників. Для територій, сприятливіших і стабільніших з точки зору погодних умов, рекомендований амарант зі світлим насінням і високим стеблом (близько 2 м), оскільки він дає більший урожай.
Ці рекомендації пізніше неодноразово застосовувалися різними аграрними підприємствами і були визнані доцільними для Прикарпаття.
У 1996 році особливості вирощування різних сортів амаранту досліджувалися вже іншою групою вчених в Трускавецькому районі. Очолювали їх В. Саратовський, І. Мізернік, С. Сторонський і В. Протасов. Дослідники, втім, орієнтувалися більше на вирощування амаранту для медицини Прикарпаття, проте зробили свої висновки і щодо вирощування. Зокрема, помітили, що амарант чорний і амарант багряний ростуть швидше, ніж білонасіннєві сорти, тому на територіях, де це дозволяє клімат, доцільно вирощувати паралельно обидва сорти, щоб збільшити час збору врожаю. Результати дослідження опубліковані в статті «О целесообразности выращивания амаранта в условиях Прикарпатья» («Про доцільність вирощування амаранту в умовах Прикарпаття») в збірнику «Реабилитация и лечение в санаторно-курортных условиях» («Реабілітація та лікування в санаторно-курортних умовах», 1996 год).
Досить багато досліджень на тему вирощування амаранту в Прикарпатті проводилося на базі Львівського інституту землеробства. Перші з них датовані 1998-м, але активно тривали і в новому тисячолітті. Особливий сплеск інтересу до амаранту у хліборобів Прикарпаття спостерігався під час і після неврожаю 2003 року.
Амарант в медицині Прикарпаття
Значна увага, навіть більше, ніж з боку аграрної промисловості, приділяється амаранту з боку медицини Прикарпаття. Більше половини досліджень медичних властивостей амаранту в Україні проведено на базі Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Тут працювали і працюють такі відомі дослідники амаранту, як Євгенія Заремба і вся сім’я Заремба-Федчишин, Євген Панасюк та інші вчені, про які можна почитати в матеріалі «Дослідники амаранту в українській науці».
В основному такий інтерес до амаранту у дослідників Прикарпаття пов’язаний з тим, що цей регіон небезпідставно вважається однією з кращих рекреаційних зон України. Тут розташовано безліч санаторіїв, реабілітаційних центрів і рекреаційних баз. Прикарпаття здавна славиться хорошими екологічними показниками, зокрема — складом повітря, який очищає легені жителів великих і / або промислових міст України, які приїжджають сюди. Але головне — Прикарпаття відрізняється великою кількістю корисних і рослин, які використовуються в медицині. І амарант не став винятком.
Початок медичної історії амаранту в Прикарпатті поклали, як не дивно … скотарі. Точніше, дослідники, чиїми напрацюваннями пізніше користувалися їхні колеги. Саме скотарі поширили по Прикарпатті інформацію про те, що амарант є джерелом не тільки максимально збалансованого за амінокислотами білка, а й рідкісних для рослинної продукції жирів — зокрема тих, які містять сквален. Крім цього, акцент робився на велику кількість вітамінів в зеленій масі амаранту. Скотарі досить швидко зрозуміли, що амарант вирішує безліч проблем по годівлі свійської птиці та худоби, характерних для Прикарпаття (і пов’язаних знову-таки з несприятливим для вирощування кормових рослин кліматом). В результаті амарант в прикарпатському тваринництві швидко поширився, разом з поширенням з’явилися спостереження, статті та інші зафіксовані на конференціях висновки скотарів. Тоді-то на них звернули увагу і медики, які приходять на конференції.
У реабілітаційних центрах Прикарпаття найчастіше зустрічаються люди з серцево-судинними захворюваннями. Трохи рідше — з гастроентерологічними проблемами. Ще рідше — інші групи хворих і тих, хто відновлюється. Тому не дивно, що основну увагу вчені-медики Прикарпаття приділяють саме серцево-судинним захворюванням, потім — гастроентерологічним, а потім вже всім іншим. Не дивно і те, що амарант став предметом їхньої пильної уваги: амарантові жири вирішують багато проблем з судинами, відновлюють їх і полегшують роботу серця. Використовується амарант і при проблемах з шлунково-кишковим трактом, і при багатьох інших.
Серед іншого Прикарпаття може похвалитися успішним лікуванням аритмій, ішемії, атеросклерозу за допомогою амарантової олії. Також є багато прикладів успішного відновлення з застосуванням амаранту після інсультів і інфаркту міокарда. Причому в деяких випадках хворий спочатку проходив відновні процедури, але вони не принесли такого успіху, як правильне харчування з амарантом в прикарпатських санаторіях. Не без правильних фізичних навантажень і інших відновлювальних процедур, зрозуміло.
Однак значну роль амаранту відзначили багато медиків. В основному — за допомогою спостереження за хворими, які споживали амарантову олію. Лікарі порівнювали їх показники з показниками минулих хворих, які олію не приймали. Пізніше вчені збирали спеціальні групи для дослідження впливу олії на серцево-судинну систему. Ці показники підтверджували перші спостереження, які фіксувалися санаторними медиками на рекреаційних базах Прикарпаття.
За підсумками багаторічних досліджень спочатку в санаторіях, потім — в приватних лікарнях та інститутах, а потім і на державному рівні, прикарпатські вчені зробили не один десяток висновків і опублікували не один десяток статей.
Серед перших таких наукових робіт можна назвати кілька досліджень, які провів в далекому 1996 році Євген Панасюк. Серед іншого він досліджував вплив амарантової олії на шлунково-кишковий тракт людини при гастритах і виразковій хворобі. Спостереження показали, що амарантові жири майже в півтора рази прискорюють відновлення шлунку і кишечника після лікування захворювання, а також сприяють самому лікуванню, прискорюючи кровообіг і зміцнюючи уражені тканини. Результати дослідження опубліковані в щорічному збірнику Львівського медуніверситету «Експериментальна клінічна фізіологія і біохімія» під назвою Комплексное применение продуктов 
переработки семян амаранта как пищевой добавки при лечении гастродуоденальной зоны» («Комплексне застосування продуктів переробки насіння амаранту як харчової добавки при лікуванні гастродуоденальної зони», 1996 рік).
Це дослідження спричинило за собою і інші висновки. Зокрема, у експериментальній групі, яка приймала амарантову олію, було відзначено помітне покращення тканин печінки. Євген Панасюк провів ряд додаткових тестів, які підтвердили висновок про те, що олія цієї рослини може використовуватися в якості цитопротектора. З доповіддю про це вчений виступив на конференції в Трускавці в тому ж році. Результати опубліковані в збірнику «Реабілітація та лікування в санаторно-курортних умовах» під назвою «Роль составляющих компонентов масла амаранта в его цитопротекторном действии» (1996 рік).
Роком пізніше Євген Панасюк провів ще одне дослідження властивостей амарантової олії разом з колегами — В. Саратовським, С. Краєвським і іншими. Група вчених з’ясувала, що амарант успішно може застосовуватися також при запаленнях органів сечовидільної системи, тобто при циститах, пієлонефритах, уретритах і ін. Результатом стала стаття в збірнику Львівського медуніверситету під назвою «Применение продуктов переработки амаранта при заболеваниях мочевыделительной системы» («Застосування продуктів переробки амаранту при захворюваннях сечовидільної системи», 1997 рік).
І тоді ж Євген Панасюк самостійно підвів підсумки своїх досліджень властивостей амаранту в статті «Амарант — природная сокровищница здоровья» («Амарант — природна скарбниця здоров’я», сборник «Экспериментальная клиническая физиология и биохимия», Львів, 1997 рік).
Амарант в Прикарпатті сьогодні
Це були перші кроки в поширенні амаранту на прикарпатських теренах. Фактично тоді про амарант в країнах СНД було не так вже й багато інформації, тому дослідження Євгена Панасюка та інших, якими б очевидними їх результати не здавалися зараз, помітно розбурхали місцеву громадськість. Здобути популярність далі їм, на жаль, завадила і спрямованість на місцеві прикарпатські реалії, і українська мова, на якій вони були написані. Пізніше, звичайно, ці дослідження активно використовували інші українські вчені, однак на той час основні властивості амаранту були вже добре описані і відомі з інших джерел.
Сьогодні на Прикарпатті ведуться вже зовсім інші дослідження — більш вузькі, спеціалізовані, точкові. 20 років тому важливою для населення була сама поява рослини, яка могла вирішити ряд проблем як в сільському господарстві, так і в медицині. Сьогодні ця рослина давно відома, а в Прикарпатті — відома досить широко, тому метою вчених є вивчення її окремих властивостей у конкретних і досить вузьких випадках.
Наприклад, у Львівському медуніверситеті в позаминулому році проходили дослідження біосинтезу холестерину під впливом амарантової олії, точніше — сквалену, токоферолу та інших жирів, які в ньому містяться.
Окремо вивчається користь амаранту при радіоактивних пошкодженнях, хімічних опіках і т. д. Як відомо, амарант позитивно впливає на регенерацію тканин і значно її прискорює. Внаслідок цього, можливо, в найближчому майбутньому на базі прикарпатських інститутів з’являться ліки, які посприяють відновленню тих людей в санаторіях, які приїхали відновлюватися після серйозних виробничих травм, пов’язаних з радіаційною та хімічною промисловістю.
Також вивчаються властивості амаранту як антиоксиданту — з метою застосування цих властивостей на конкретних хворих в санаторіях. Загальні дослідження і раніше стосуються впливу амаранту на серцево-судинну систему людини. За підсумками досліджень створюються різні програми харчування і лікувальні трав’яні комплекси, часто — індивідуальні, для тих людей, які лікуються на Прикарпатті.
В цілому Прикарпаття є однією з найбільш сприятливих зон поширення амаранту в Україні. Там вже існує значна наукова база по амаранту і зацікавлені в ньому вчені. З іншого боку дослідників підштовхує до вивчення властивостей амаранту проблематика регіону — і не в останню чергу успішне вирішення багатьох проблем за допомогою цієї культури за останні двадцять років. Тому можна припускати, що Прикарпаття продовжить насичувати наукову базу України дослідженнями амаранту і сприяти його поширенню і популяризації на території не тільки України, а й інших країн.
