Амарант — захист організму від отрут і токсичних ліків

Однією з основних проблем сучасної медицини є препарато-індуковані ураження печінки. Фактично це не є захворюванням; це різні патологічні процеси, що відбуваються в тканинах печінки і ведуть до їх руйнування. Їх наслідком є ​​серйозне порушення функціонування цього органу, що веде як мінімум до значного зниження рівня життя хворої людини, а як максимум — до смерті. Причому треба відзначити, що випадки смерті від препарато-індукованих уражень печінки досить часті: вмирають за різними даними від 13% до 61% хворих.

Від цього не застрахований ніхто. Порушення не є наслідком якогось конкретного захворювання. Але з’являються вони, як правило, в процесі лікування важких хвороб. Часто це порушення з області онкології, але найвідомішим їх «джерелом» є, мабуть, туберкульоз. Точніше, не він сам, а одна з найбільш дієвих у випадку його лікування речовин — ізоніазид.

Ізоніазид як приклад високотоксичних ліків

Ізоніазид — це проліки, які активуються гемопротеїном, каталазою-пероксидазою KatG. Якщо не розглядати детально його біохімічні властивості, можна сказати, що ця речовина ефективна в боротьбі з рядом досить стійких, досить рідкісних і «нехороших» для людського організму бактерій. Зокрема, мікробактерії туберкульозу. Останніх існує два різновиди: одні діляться швидко, інші повільно. Ізоніазид вбиває перші і припиняє ріст і розмноження других. Додаткові препарати стабілізують супутні процеси, які не настільки небезпечні для людини, як бактерії, але запущені туберкульозом, і людина одужує.

Проблема в тому, що для знищення мікробактерії туберкульозу потрібна чимала доза ізоніазиду. А він дуже токсичний. І якщо з невеликою порцією печінка здорової людини впоралася б, то з необхідною для лікування туберкульозу справляється далеко не завжди. За приблизними підрахунками, 20% хворих, які отримували цю речовину проти туберкульозу, отримали препарато-індуковані ураження печінки. Гепатоцелюлярний некроз, фульмінантна печінкова недостатність, поширений масивний некроз, цироз печінки — все це часті наслідки прийому ізоніазиду. І всі названі захворювання можуть призвести до ураження організму токсинами через грубі порушення в роботі печінки і подальшої смерті від цього.

Не тільки ізоніазид призводить до таких наслідків. Рифампіцин і безліч інших препаратів, що застосовуються при хіміотерапії, з досить високою ймовірністю можуть викликати все перераховане. Тому хворих, яких чекає тривале лікування з залученням таких препаратів, попереджають, як правило, відразу про високий ризик розвитку негативних наслідків для печінки. Власне, напевно кожен, хто хоч раз цікавився подібними питаннями, чув, що хіміотерапія часто призводить до смерті або інвалідності. Важкі порушення в роботі печінки — одна з найбільш частих причин такого результату. Хоча той же ізоніазид негативно впливає на нервову систему (причому і на центральну, і на периферичну, і на вегетативну), і на серце, і зареєстровані ураження шлунково-кишкового тракту при його прийомі.

Що робити, коли корисні ліки — настільки шкідливі? Шукати пом’якшувальні засоби, що захищають речовини, які нейтралізували б її побічні дії. Цим і зайняті вчені по всьому світу. І в 2015 році в Воронезькому державному університеті вирішили випробувати для нейтралізації побічних ефектів ізоніазиду олію із зародків насіння амаранту.

Наукові основи і ефективність листя амаранту як допоміжної речовини при лікуванні важких захворювань

Наукові підстави підозрювати ефективність амаранту при спробі пом’якшити побічні дії ізоніазиду у воронезьких вчених були. Давно доведено і навіть відображено в наказах державних медичних організацій усього світу (наприклад, в Наказі Міністерства охорони здоров’я Росії від 21 липня 2006 № 4572 «Про затвердження стандарту медичної допомоги хворим на туберкульоз» та ін.), що хворим на туберкульоз при застосуванні ізоніазиду з метою дезінтоксикації протягом 3-6 тижнів слід призначати курс прийому високих доз вітамінів (насамперед групи В).

При підозрі на препарато-індуковані ураження печінки і при порушеннях з боку шлунково-кишкового тракту зазвичай застосовують тіамін, рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін, а також фолієву кислоту, нікотинамід, пантотенат кальцію. А при появі нейротоксичних реакцій в результаті хіміотерапії допускається збільшення дози піридоксину до максимальної добової дози (200 мг). Російський дослідник С. Борзакова в своїй роботі «Лікарські ураження печінки у дітей, хворих на туберкульоз» пише, що вітамін Е попереджає порушення жовчоутворення в результаті прийому високотоксичних протитуберкульозних препаратів.

Листя амаранту як джерело вітамінів групи В

Тіамін, рибофлавін і піридоксин є вітамінами, які відносять до групи вітамінів В. Всі вони містяться в свіжому листі амаранту в досить великій кількості. У процесі сушіння і зберігання вони поступово вивітрюються, тому сухе листя амаранту вважається менш корисним, ніж свіже, проте теж рекомендоване хворим, які приймають високотоксичні препарати, що можуть негативно впливати на печінку і шлунок.
В основному хворим призначають вітамінні комплекси в якості харчової добавки. У сучасній біохімії думки відносно ефективності такого методу отримання вітамінів поділяються.

У більшості країн наукові дослідники і лікарі «старого гарту» дотримуються теорії, згідно з якою вітамінні комплекси в якості харчової добавки більш ефективні. Хоча засвоюваність їх нижче, ніж вітамінів, одержуваних з їжею, зате самої корисної речовини в них незрівнянно більше. В результаті організм хворого отримує його в необхідних кількостях.

Однак норвезькі біохіміки, а слідом за ними їх датські колеги прийшли до висновку, що, хоча засвоюваність вітамінних комплексів і висока, кількість активно діючої речовини в організмі в результаті виявляється нижчою, ніж при вживанні хворими вітамінів природним чином, тобто в складі їжі.

Примітно, що в деяких країнах, таких як Канада, Німеччина, Нова Зеландія, лікарі і раніше схилялися до розробки певної дієти для хворих, яким були потрібні підвищені дози вітамінів і інших речовин. А вітамінні комплекси більше поширені в країнах з менш розвиненою медициною, в тому числі в СНД.

Однак на території України, Росії та інших країн СНД при призначенні харчових добавок, що містять ті чи інші групи вітаміну В, багато лікарів вибирають препарати, які синтезовані з натуральної сировини, що містить необхідні вітаміни, і в найменшій мірі пройшли хімічну обробку. Серед них є і вітамінні комплекси на основі амаранту.

В силу відносно невисокої поширеності цієї рослини в порівнянні з іншими лікарськими (ромашкою або звіробоєм, наприклад) практично всі вітамінні комплекси на його основі складаються з натуральної, майже необробленої сировини. Великі фармацевтичні компанії, які мають можливість провести таку обробку, додають амарант в якості діючої або допоміжної речовини в інші медикаменти, але майже не виготовляють препарати, що складаються повністю з амаранту. Компанії, що спеціалізуються безпосередньо на виготовленні засобів з лікарських рослин, виробляють вітамінні комплекси з листя амаранту (вітаміни групи В) і олії амаранту (вітамін Е) досить активно.

Їх і вважає за краще ряд лікарів, відзначаючи їх велику ефективність у порівнянні з аналогами, які пройшли хімобробку. Цікаво, що, як правило, такі харчові добавки призначають більше пацієнтам приватних клінік, у яких є ризик або підозри на препарато-індуковані ураження печінки і порушення в роботі шлунково-кишкового тракту.

Застосування олії амаранту в лікуванні хворих на туберкульоз

Однак, незважаючи на зареєстровану ефективність амарантових вітамінних комплексів, що містять вітаміни групи В, в лікуванні хворих на препарато-індуковані ураження печінки  і порушеннями шлунково-кишкового тракту, більш ефективним при лікуванні ізоніазидом слід вважати амарантову олію.

Вивчення впливу амарантової олії на організм хворих при лікуванні туберкульозу

У 2015 році під керівництвом доктора медичних наук, професора Володимира Ніколаєвсього проводилося дослідження, метою якого було вивчення впливу олії амаранту на організм, вражений ізоніазидом. Дослідження проводилося на лабораторних тваринах, проте його результатами керуються на даний момент і при лікуванні людей. Тваринам, а саме щурам, вводилися різні дози ізоніазиду. Після чого їх поділяли на дві групи. Першій — контрольній — не давали більше нічого, а другій давали олію із зародків насіння амаранту. Результати обнадіювали.

Протягом усього періоду спостереження за тваринами в групі, якій давали амарантову олію, були менше виражені симптоми інтоксикації ізоніазидом. Були відсутні судоми, які спостерігалися у тварин, яким дали один тільки ізоніазид, без олії. Також у контрольної групи фіксувалися порушення функціональної активності серця (тобто воно працювало неправильно), а у групи, якій дали амарантову олію, таких побічних ефектів не було. Але найважливішим слід вважати той факт, що у групи щурів, яким давали амарантову олію, загальний клінічний стан був набагато кращим, ніж у тварин контрольної групи, і ніхто з них не загинув — в той час як смертність щурів у контрольній групі перевищувала 50% .

Дослідники відзначили позитивний вплив амарантової олії на всі органи і системи органів, які вражає ізоніазид. На основі дослідження фармаколог Катерина Музалевська захистила дисертацію «Експериментальне обґрунтування застосування олії насіння амаранту для корекції ускладнень, що викликаються ізоніазидом».

Амарантова олія як захист печінки

Тканина, з якої складається печінка, називається паренхімою: саме вона складається з тих клітин, які відповідають за переробку токсинів і очищення організму. Тому, коли згадується паренхіма печінки, можна говорити, що справа стосується всього органу. Регулярний прийом ізоніазиду (так само як і одноразовий в дуже великій кількості) веде до змін паренхіми печінки, а саме — до розвитку некробіотичних і запальних процесів в ній. Некробіоз — це зміни клітини, що передують некрозу. В процесі некробіозу істотно порушується обмін речовин і клітина перероджується, перестає виконувати свої функції. Відновитися після некробіозу вона не може. Запальний процес, на відміну від некробіотичного, оборотний, але і в цьому випадку при великому ураженні паренхіми, печінка втрачає здатність виконувати свої прямі функції.

Пресова олія із зародків насіння амаранту, за даними вищезгаданого дослідження, перешкоджає розвитку і некробіотичних, і запальних процесів. Справа в тому, що сама по собі вона є протизапальним засобом, чим, зокрема, обумовлено її використання при застудах, запаленні кишечника та інших запальних процесах. Крім цього, амарантова олія містить біохімічні елементи, які необхідні для синтезу клітин тканин багатьох органів, але які в організмі середньостатистичної людини знаходяться в дефіциті.

Завдяки цьому амарантова олія не дозволяє розвинутися некробіозу, оскільки живить клітини дефіцитними елементами, внаслідок чого обмін речовин в паренхімі не порушується. Також вона при перших мікровогнищах запальних процесів нейтралізує їх. Таким чином, паренхіма печінки при прийомі ізоніазиду страждає значно менше.

Другим негативним наслідком прийому високотоксичних препаратів для печінки є ліпопероксидації. Інакше цей процес називається перекисне окислення ліпідів. Не вдаючись в подробиці, досить сказати, що цей процес — в тому числі і один з основних наслідків радіоактивного опромінення. Результати такого опромінення відомі всім: це трансформація тканин, порушення роботи практично всіх органів через їх істотні зміни. При прийомі ізоніазиду перекисне окислення ліпідів відбувається не так активно, як при радіоактивному опроміненні і вражає не такі значні площі, однак тривалий прийом можна порівняти з наслідками невеликого опромінення.

Амарантова олія гальмує процеси ліпопероксидації в печінці. По суті, вона є одним з природних гепатопротекторів (так називається група речовин, які захищають печінку від будь-яких негативних впливів). Якщо звернутися до хімії, то можна побачити, що всі природні гепатопротектори містять фосфоліпіди, антиоксиданти, амінокислоти і ряд вітамінів. Штучні гепатопротектори фармацевтика виготовляє за подобою природних. У амарантовій олії у великій кількості присутні фосфоліпіди, також вона відома своїми антиоксидантними властивостями. Цікаво, що гепатопротектором можна вважати і зерно амаранту, і його листя, оскільки воно, хоч і містить трохи менше фосфоліпідів і антиоксидантів, ніж олія, видавлена з нього, зате може похвалитися також наявністю амінокислот (тобто білків, яких, як відомо, в амаранті більше, ніж в інших зернових культурах) і вітамінів (детально про вітаміни в амаранті читайте в матеріалі «Складаємо раціон зі свіжим листям амаранту»).

В даному випадку гепатопротекторна дія амарантової олії полягає в тому, що названі біохімічні речовини також забезпечують повноцінний обмін речовин в клітинах печінки. Здорові клітини, в свою чергу, дозволяють органу виконувати безпосередні функції.

Також поширений при прийомі ізоніазиду та інших високотоксичних препаратів синдром цитолізу. Також його називають синдромом порушення цілісності гепатоцитів. Гепатоцити — це клітини паренхіми печінки, тобто ті самі клітини, які відрізняють печінку від інших органів і забезпечують здатність цього органу працювати з токсинами. Синдром порушення цілісності гепатоцитів передбачає два основних таких «порушення цілісності»:

• руйнування клітинних мембран, що робить гепатоцит недієздатним;
• розвиток некробіозу в клітині, через що клітина руйнується і токсини, які «переробляє» гепатоцит, потрапляють в плазму крові і отруюють людину.

Про дієвість амарантової олії при некробіозі сказано вище, а що з мембранами клітин? Справа в тому, що мембрани багатьох клітин в людському організмі, в тому числі гепатоцитів, складаються в основному з жирів. Жири, які вживає людина і які, відповідно, стають «будівельним матеріалом» для клітин, бувають двох різновидів: ненасичені і насичені. В ідеалі мембрани клітин повинні формуватися переважно з ненасичених жирів: такі мембрани більш еластичні, пружні, проникні, за рахунок чого прискорюється обмін речовин і клітина краще виконує свої функції. Але ненасичених жирів в раціоні середньостатистичної людини досить-таки мало, оскільки вони містяться в більш рідкісних рослинних оліях (оливкова, амарантова, лляна, гарбузова та ін.). В основному людина харчується насиченими жирами — це всі тваринні жири, рафінована соняшникова олія, маргарини, спреди, жири в кондитерських виробах і т. д. При нестачі ненасичених жирів організму «доводиться» будувати клітинні мембрани з насичених. Такі мембрани більш щільні, менш проникні, більш тверді й тендітні, обмін речовин через них, відповідно, значно сповільнюється, клітини гірше оновлюються.

Якщо мембрани гепатоцитів складаються багато в чому з насичених жирів, вони будуть швидше руйнуватися і повільніше оновлюватися. Тому для прискорення обміну речовин і підтримки гепатоцитів і є сенс вживати амарантову олію, яка забезпечить клітини необхідною кількістю ненасичених жирів. Внаслідок цього оновлення клітин печінки значно прискориться, тому вона буде здатна переробляти навіть перевищену кількість токсинів, яка потрапляє в організм людини з ізоніазидом та іншими токсичними препаратами.

Все це в комплексі робить пресовану амарантову олію вкрай бажаною для тих людей, які лікуються такими медикаментами. Згідно з дослідженням, оптимальною дозою для зменшення всіх перерахованих побічних ефектів є 600 мг пресованої олії із зародків насіння амаранту на 1 кг ваги. Доза може збільшуватися або зменшуватися при збільшенні або зменшенні кількості токсичних препаратів. Побічних ефектів прийому амарантової олії для печінки дослідники не виявили.

Амарантова олія як захист судинної системи і шлунково-кишкового тракту

Порушення роботи шлунково-кишкового тракту при прийомі високотоксичних препаратів — це, по суті, отруєння. На перших порах воно не дуже важке, хворий може навіть не помітити його. З’являється незначний біль, в основному в області тонкої кишки. Він може мати спазматичний характер, а може бути постійним. Наслідки такого отруєння, як правило, проходять самостійно, але за умови, що токсин більше не потрапляє в організм.

Хворі, які лікуються,  проте продовжують вживати токсичний препарат для лікування від іншого захворювання, тому ступінь ураження шлунково-кишкового тракту збільшується. Пропорційно йому посилюється біль, через два-три дні в найважчих випадках він стає нестерпним, і хворого госпіталізують.

Важливо! Найкраще при найменших болях в шлунку, якщо людина недавно почала приймати якийсь препарат з великою кількістю побічних дій, звернутися до лікаря і цей препарат змінити. На жаль, в деяких випадках альтернатив токсичному препарату не виявляється. У такому випадку лікар зобов’язаний оцінити ступінь ризику розвитку серйозних захворювань шлунково-кишкового тракту і повідомити про це хворому. Найбільш важкими ускладненнями вважаються відмирання тканин кишечника — некроз, інфаркт кишечника. Якщо ризик розвитку таких наслідків високий, препарат часто скасовують.

У більшості випадків біль залишається на терпимому, малопомітному рівні, і часто трапляється, що хворий навіть не бачить необхідності повідомляти про нього лікаря, вважаючи, що «просто з’їв щось не те». Тривати це може протягом усього курсу лікування високотоксичним препаратом. У повну силу ураження зазвичай проявляється ближче до закінчення курсу прийому і в багатьох випадках, зокрема і при прийомі ізоніазиду, закінчується ішемією кишечника.

Ішемічна хвороба кишечника являє собою сильне звуження або закупорку судин, що знаходяться в кишечнику. Особливо велика ймовірність її розвитку у людей, які до прийому токсичного препарату страждали захворюваннями серцево-судинної системи, зокрема атеросклерозом, артеріальною гіпертензією та іншими захворюваннями, пов’язаними з підвищенням і зниженням артеріального тиску, і ін.

Але ішемія кишечника через прийом токсичних лікарських засобів може розвинутися і при відносно здоровій серцево-судинній системі. У такому випадку говорять про так звану неокклюзійну ішемічну хворобу, вторинну, яка не є прямим наслідком іншого захворювання. Якщо для лікування оклюзійної ішемії кишечника хворому, як правило, потрібно призначати кардіологічні препарати, то при неокклюзійній достатньо або усунути дратівливий чинник, тобто токсичний препарат, або захистити кишечник. З огляду на недоцільність першого (оскільки людина може померти або стати інвалідом через важке захворювання, яке лікують токсичним препаратом) лікарі намагаються застосувати другий метод.

У «Експериментальному обгрунтуванні застосування олії насіння амаранту для корекції ускладнень, що викликаються ізоніазидом» для вирішення проблеми захисту кишечника пропонується також використовувати амарантову олію. По-перше, прийом олії одночасно матиме позитивний вплив і на печінку, і на шлунково-кишковий тракт (і на інші системи органів), тому підбирати два різних «захисних» засоби нерозумно; по-друге, результати застосування амарантової олії для захисту шлунково-кишкового тракту дійсно виявилися обнадійливими.

Ось, що пише дослідник:

Крім того, на моделі інтоксикації ТХМ вперше виявлено позитивний вплив пресової олії насіння амаранту, що вводиться з профілактичною і лікувальною метою, на мікроциркуляторні процеси в судинах брижі тонкої кишки щурів. Доведено здатність пресової олії насіння амаранту зменшувати вираженість деструкції магістральних судин в брижі, про що свідчило зменшення у 6 разів кількості крововиливів, що реєструються в «віконцях» брижі тварин контрольної групи. При біомікроскопії, на відміну від контролю і препарату порівняння, протягом усього періоду спостереження відзначено відсутність деструктивних порушень мікросудин, що супроводжуються діапедезом формених елементів крові і крововиливами. Починаючи з 7-х діб експерименту, спостерігалася відсутність явищ внутрішньосудинної агрегації і стазирування. Поряд з цим на тлі введення пресової олії насіння амаранту з лікувальною метою виявлено збільшення ємності мікроциркуляторного русла в 1,3-1,4 рази (р <0,05) за рахунок збільшення кількості капілярів на 1 мм кв. брижі і діаметра венул.

Що це означає?

Мікроциркуляторні процеси в судинах — це циркуляція крові в капілярах кишечника. Швидкість циркуляції крові забезпечує більш швидкий обмін речовин між вмістом тонкої кишки і кровоносною системою, тобто, по суті, всім іншим організмом. Чим швидше відбувається обмін речовин, тим швидше організм отримує те, що йому необхідно, тим більше засвоюється їжа і тим краще очищається шлунково-кишковий тракт від токсичних речовин.

При надмірній кількості токсинів в кишечнику, в тому числі при отруєнні, організм не встигає очищати кишку, через що токсини в ній затримуються, провокують розвиток запальних процесів, трансформують і руйнують клітини місцевих тканин, серйозно порушуючи роботу шлунково-кишкового тракту.

Олія із зародків насіння амаранту, як випливає зі слів дослідника, покращує мікроциркуляцію крові в кишечнику за рахунок збільшення просвіту судин. В кишці середньостатистичної людини знову-таки за рахунок великої кількості насичених жирів судини, як правило, більш тверді і трохи звужені. Якщо нічого шкідливого не їсти, то вони справляються зі своєю роботою. Але як тільки отруйних речовин стає більше, невеликого просвіту судин перестає вистачати на ті обсяги крові, які необхідні, щоб вивести з кишки основну масу токсинів. Амарантова олія робить стінки судин більш тонкими, еластичними і збільшує просвіт судин, через що туди надходить більше крові. Це, в свою чергу, сприяє більш швидкому обміну речовин, а як наслідок — прискоренню виведення токсинів з кишечника. Запальні, деструктивні процеси не встигають розвинутися, і саме тому при вживанні олії амаранту тонка кишка, навіть при великій кількості токсичного препарату, страждає значно менше.

Крім капілярів, в шлунково-кишковому тракті є, зрозуміло, вени і артерії — ті самі магістральні судини, про які говорить дослідник. Отрути, вступаючи в кишечник, починають там руйнівну дію, через що, власне, живіт у людини починає інтенсивно боліти. Впливають ці речовини на всі тканини: руйнують клітини, з яких складається шлунково-кишковий тракт, руйнують і клітини судин, які там проходять . На капілярах це практично непомітно: в них занадто мало крові. Зате, коли починається руйнування тканини магістральних судин, відбуваються рясні крововиливи. Саме ця кров потрапляє в калові маси, і саме тому вважається, що стілець з кров’ю — це сигнал про серйозну небезпеку для шлунково-кишкового тракту: пошкодження вен і артерій в кишечнику нічим не відрізняється від будь-якого іншого ушкодження вен і артерій.

Досліди дослідника довели, що прийом амарантової олії зменшує деструкцію, тобто руйнування магістральних судин при прийомі ізоніазиду. Цей висновок можна екстраполювати на будь-які інші токсини, які мають аналогічну дію. Амарантова олія за рахунок прискорення обміну речовин і знову-таки наявності необхідних біохімічних елементів прискорює оновлення клітин пошкоджених тканин. В результаті крововиливи якщо і відбуваються, то дуже невеликі і практично не небезпечні (хоча все залежить від кількості токсинів і ступеня руйнувань, які токсини виробляють). Звідси і «зменшення в 6 разів кількості крововиливів», про яке йдеться в дослідженні.

Згідно з результатами досвіду, рекомендована для печінки доза, яка становить 600 мг олії на 1 кг ваги хворого, оптимальна і для шлунково-кишкового тракту при середньому ураженні. Однак якщо кількість лікарських препаратів збільшено (наприклад, у хворих з серцево-судинними захворюваннями, яким необхідні додаткові кардіологічні препарати), то дозу амарантової олії також слід збільшити. Максимально допустима — 1200 мг олії на 1 кг ваги хворого, проте рекомендована коливається в межах 1000 мг на 1 кг ваги.

Спільна дія амарантової олії при прийомі високотоксичних препаратів

Якщо коротко говорити про користь олії з зародків насіння амаранту при прийомі високотоксичних препаратів, можна зробити наступні висновки:

1. Амарантова олія є хорошим захистом для печінки, оскільки має гепатопротекторну дію. Це означає, що вона прискорює обмін речовин і відновлення гепатоцитів — клітин печінки, — що, в свою чергу, дозволяє печінці швидше переробляти токсини, які надійшли в організм. Таким чином, при колишніх дозах препарату вплив токсинів на організм зменшується, а користь залишається такою ж.
2. Амарантова олія гальмує некробіотичні процеси в печінці і не дає розвинутися запальним.
3.  У шлунково-кишковому тракті олія із зародків насіння амаранту збільшує проникність капілярів, що покращує мікроциркуляцію крові в кишечнику. Це, в свою чергу, швидше звільняє кишечник від токсичних речовин і не дає розвинутися деструктивним, запальним процесам, а як наслідок — і больовому синдрому.
4. Амарантова олія зміцнює і забезпечує швидке оновлення в тканинах магістральних судин в шлунково-кишковому тракті. Це перешкоджає рясні крововиливи навіть при відносно сильному ураженні токсинами.

Крім цього, дослідники відзначають позитивний вплив амарантової олії на реакцію центральної нервової системи. При прийомі високотоксичних препаратів у хворих трапляються судоми та інші негативні реакції нервової системи на ліки. Згідно зі спостереженнями, кількість подібних реакцій зменшилася в кілька разів, коли досліджуваним давали амарантову олію.

Швидкість впливу амарантової олії при прийомі високотоксичних препаратів

Експерименти проводилися як на лабораторних тваринах, яким давно вводили невеликі дози ізоніазиду, так і на тваринах, яким токсичний препарат почали давати одночасно з амарантовою олією.

Стан перших покращувався приблизно на 10-й день прийому амарантової олії одночасно з основним «лікуванням» токсичними препаратами. Стан тварин в другій групі залишався стабільним протягом всього періоду спостереження. В результаті ураження внутрішніх органів першої групи були дещо ширшим, ніж ураження внутрішніх органів другої групи. Це дозволяє зробити висновок про те, що амарантову олію варто починати вживати одночасно з призначенням високотоксичних лікарських засобів.

Важливо! Необхідно запитати у лікаря, в який саме час варто вживати олію — до прийому препарату або після прийому, а також як прийом не тільки препарату, а й олії повинен поєднуватися з прийомом їжі.

Також варто відзначити, що смертність в другій групі тварин становила менше 1%. Смертність в першій групі тварин становила понад 15%. Однак смертність в групах, яким не давали амарантову олію взагалі, перевищувала 70%. Тому можна з упевненістю говорити, що пресова олія із зародків насіння амаранту значно сприяє підвищенню виживання у тварин. А отже, в людському організмі вона запобігає розвитку тих процесів, які часто призводять до смерті або інвалідності через кілька років після хіміотерапії.

Будьте здорові!