Біохімія не бреше. Чому амарант корисний для всього?

31.10.2017

Амарант в різних видах і пропорціях корисний для всіх людських органів і застосовується при лікуванні захворювань, на перший погляд один з одним не пов’язаних. Ця властивість здобула йому популярність у всьому світі, але одночасно з нею в певних колах виник сумнів. Люди, які цікавляться народною медициною не вірять, що існують природні засоби, які «можуть лікувати і серце, і суглоби, і статеві органи, і навіть нерви», мовляв, «так не буває!».

Останнє — суть сказаного учасником фітотерапевтичного форуму, де страждаючі різними захворюваннями користувачі обговорюють властивості амаранту, чайного дерева та інших рослин, мало відомих у нас в побуті, але тих, які повсюдно використовуються в складі ліків і в якості самостійного лікувального засобу.

Фармацевтика з недовірливим користувачем форуму не згідна: існують медикаменти з амарантом, які вельми відрізняються один від одного, які лікують і серцево-судинну систему, і опорно-руховий апарат, і багато іншого. Щоб зрозуміти, як звичайна рослина може впливати на органи, один з одним мало пов’язані, потрібно трохи розібратися у властивостях людського організму.

Звідки беруться хвороби?

Людське тіло складається з хімічних елементів, які формують клітини всіх органів і тканин — від мозку до кісток. Всього в людині можна нарахувати 86 елементів таблиці Менделєєва. Деяких надзвичайно мало, деякі можуть бути відсутні зовсім. 25 з них присутні в організмі в значній кількості, 18 (в деяких довідниках 16 або 17) необхідні для підтримки життя.

Щомиті в клітинах і клітинній тканині відбуваються біохімічні процеси, що вимагають наявності тих чи інших елементів. Ці процеси підтримують діяльність кожного органу, забезпечують захист організму і регулюють його функціонування в цілому. При нестачі того чи іншого елемента якийсь процес призупиняється або в ньому відбувається збій.

Припустимо, якщо в організмі мало вітамінів групи В, їх практично повністю «заберуть» життєво важливі процеси. На те, щоб забезпечити, наприклад, швидке і повноцінне виведення токсинів з організму, їх уже не вистачить. В результаті обмін речовин буде відбуватися, як і раніше, токсичні продукти цього обміну будуть накопичуватися, печінка, яка працює не в повну силу, буде їх виводити повільно, «уриваючи» собі ті мікродози вітамінів, які залишаться після забезпечення роботи важливіших систем. Підсумок — токсини встигнуть втрутитися в біохімічні процеси, і в першу чергу постраждає печінка, в якій отрути виявиться найбільше. При цьому серце і мозок теж будуть отримувати вітаміни не в повній мірі, а тільки в найнеобхіднішій — мінімальній — кількості. Розподіл дефіцитних елементів в організмі схожий на роздачу їжі в голодні часи: по мінімуму всім — виключно щоб вижити.

Так зароджуються хвороби. Протягом тривалого періоду той чи інший орган недоотримує необхідний йому елемент, сяк-так функціонує, але його тканини виснажуються, клітинний обмін речовин порушується, тому з процесу обміну як би зникає «деталь». Рано чи пізно тоненька тканина, умовно кажучи, рветься. Не в прямому сенсі. Вона може дійсно почати руйнуватися. Але може, наприклад, не зуміти дати відсіч якимось подразникам, які надходять в наш організм щодня. В останньому випадку розвиваються інфекційні, запальні процеси і багато іншого.

Щоб відновити тканину, потрібно не просто заповнити дефіцит елементу, а нормалізувати всю систему обміну речовин на пошкодженій ділянці організму. Це значно складніше, ніж просто підтримувати біохімічний баланс. Тому лікарі вже кілька століть твердять: запобігти простіше, ніж вилікувати. І ще: харчуйтеся правильно, ведіть здоровий спосіб життя — і хвороб не буде.

Як мінімум до 50 років це дійсно так: якщо всі біохімічні процеси будуть відбуватися так, як задумано природою, якщо організм не поміщати в неприродні для нього умови і не провокувати збої — захворюванню просто нізвідки буде виникнути. Всі тканини залишаться цілими і міцними, а захист — достатнім, щоб протистояти незначним природним подразникам типу вірусів, що викликають ГРЗ.

Після 50 років навіть здорові тканини починають зношуватися — це природний процес старіння. Тут особливо важливо давати організму всі поживні речовини, які йому потрібні. Повноцінне харчування після половини століття життя допомагає хоча б частково відновити зношені тканини. При неповноцінному харчуванні зношування прискорюється в геометричній прогресії — і органи дихають на ладан або відмовляють.

Цікаво! У Західній Європі досить часті випадки, коли після 40-50 років люди переїжджають в зони з чистим повітрям і повністю оновлюють раціон. Як правило, всі вони доживають до 80 років мінімум і навіть в глибокій старості відчувають себе відносно непогано. Винятки, звісно, складають ті люди, у яких ще раніше були виявлені важкі невиліковні захворювання, часто вроджені.

Важливо пам’ятати наступне: зміна способу життя, чи це режим дня, чи раціон або поведінка, вплине відразу на весь організм. Тобто якщо людина почала їсти кальцій — речовина буде розподілена між всіма системами органів, а залишок — виведений (звичайно, при надмірному вживанні організм не буде встигати його виводити і може виникнути гіперкальціємія, але це досить рідкісне явище). А якщо людина почала їсти певний продукт або приймати певні ліки, елементи, які містяться в них теж отримає весь організм, а не якийсь конкретний орган.

Універсальні ліки — міф чи реальність?

Тканини нездорові, імунна система не може дати відсіч простому грипу … Це означає, що поживних речовин, тих самих елементів, з яких складається людина, організм не отримує. Неможливо жити повноцінно, якщо в тебе немає того, з чого ти складаєшся. І це звичайна, на жаль, картина в організмах багатьох людей. Розпізнати її досить просто за такими ознаками:

1. Людина часто хворіє. Нежиті, особливо восени та навесні, ангіни та інші запалення органів носоглотки виникають, коли ледь зникли попередні.
2. З’являються хронічні хвороби. Часто — як продовження тих, які людина колись перенісла. Захворювання, з якими організм раніше не стикався, відразу хронічними не стають. Однак нове захворювання через слабку імунну систему може бути настільки важко виліковним, що процес затягнеться і воно перетвориться в хронічне з першого ж разу.
3. Погіршується пам’ять, знижується швидкість роботи мозку. Зосереджуватися стає важче, нова інформація сприймається погано, погіршується реакція.
4. Людина починає погано спати, гостро реагувати на зміни погоди. З’являється млявість, апатія, втрачається прагнення до пізнання нового: організму не до інтелектуального розвитку — він ледве тягне фізичний аспект.

Проблема більшості людей в тому, що вони пускають все на самоплив, тому що, мовляв, «це старість». Це — не старість, а всього лише результат того способу життя, який вівся попередні 30 років. І ще це — перші тривожні дзвіночки, попередження про те, що порушення підходять до критичної позначки і далі почнуться незворотні процеси зміни тканин — важковиліковні так звані «старечі» хвороби. До того як настає ця критична позначка, доцільно всі сили кинути на відновлення організму.

Багато людей, вирішивши, що старіти поки дійсно зарано, починають лікувати конкретні хвороби — хронічні, або серце і судини, або цілеспрямовано — суглоби … І поки вони лікують одне, інші процеси продовжують розвиватися. Підсумок — одна майже вилікувана хвороба і дві-три нових.

Тут і приходять на допомогу засоби з високим вмістом декількох корисних речовин, які здатні розвернути відновну роботу відразу у всьому організмі. Найчастіше це засоби рослинного походження.

Природне харчування VS біодобавки

Існує теорія, суть якої полягає в тому, що органічне найкраще лікується органічним. У неї є прихильники і противники, і тих і інших багато (перших в останні пару десятиліть стає більше), але один факт не заперечує ніхто: органічні сполуки краще засвоюються організмом, ніж окремі хімічні елементи. Особливо це актуально, коли мова йде про тривалий, багаторічний дефіцит. Заповнити його простим вживанням магнію і калію в капсулах не вдасться: організм їх просто не розпізнає, і засвоюваність буде дуже низькою, а як наслідок — і результативність.

Але справа не тільки в засвоюваності, а й в тому, що при тривалому, не надто здоровому способі життя рідко виникає дефіцит конкретного елемента. Найчастіше організм недоотримує то одне, то інше, то третє, і в підсумку виникає нестача цілого ряду речовин. Приймати всі ці речовини у вигляді харчових добавок важко, тому що:

а) поєднувати їх потрібно акуратно, і раціон повинен бути дуже жорстким, щоб можна було ефективно ввести в нього всі добавки, а дотримуватися такого раціону не кожному під силу;
б) під десяток добавок у вигляді капсул щодня організм через якийсь час може почати відторгати через їх неприродність: природою таке надходження хімічних елементів не передбачено;
в) з фінансової точки зору таку кількість добавок можуть дозволити собі не всі.

Рослини більш доступні, більш природні, краще вбудовуються в раціон і, як ми сказали, краще засвоюються. Питання — у виборі потрібних.

Амарант — підтримка і відновлення всього організму

Чим, власне кажучи, так корисний амарант, що його рекомендують як профілактичний засіб і як ліки в області і кардіології, і неврології, і нефрології, і ендокринології, і гінекології, і в багатьох інших?

У ньому просто містяться найбільш важливі речовини, дефіцит яких в організмі сучасної людини спостерігається найчастіше. Це:

поліпептиди, які не можуть синтезуватися в організмі і які повинні надходити з їжею (а точніше, амінокислоти тирозин, метіонін, лейцин і ізолейцин, триптофан, треонін, лізин, гістидин і валін);
фосфоліпіди — особливий різновид «будівельних жирів», а також інші ненасичені жири;
токоферол;
водорозчинні вітаміни;
сквален.

Про наявність в амарантовій олії сквалену і про його цінності відомо кожному (а тим, кому невідомо, пропонуємо ознайомитися з нашими матеріалами на цю тему), а от інші корисні складові, хоч і більш поширені в продуктах, такої честі не удостоїлися. Отже, що таке фосфоліпіди, токоферол і ненасичені жирні кислоти і чи все це є в амаранті?

Фармакологічні складові амаранту

Поліпептиди в амаранті

Якщо говорити простіше, поліпептиди — це з’єднання, які, потрапивши в організм людини, розпадаються на окремі складові — амінокислоти. Частину амінокислот організм виробляє сам з наявних речовин, а частину, як уже було сказано, синтезувати не може. До останніх і відносяться згадані тирозин, метіонін, лейцин, ізолейцин, триптофан, треонін, лізин, гістидин і валін. Це незамінні амінокислотні речовини і незамінними вони називаються не просто так.

Наприклад, триптофан, гістидин і тирозин є джерелом для утворення нейромедіаторів в центральній нервовій системі. Триптофан продукує відомий «гормон радості» серотонін; тирозин — джерело норадреналіну; а з гістидину формується така корисне речовина, як гістамін. При нестачі цих речовин людина відчуватиме себе млявою і пригніченою, почне повільніше думати (це все серотонін), у неї почне погіршуватися реакція (норадреналін), а через нестачу гістаміну виникають різні алергії.

Тирозин також входить до складу всіх гормонів щитовидної залози. Його недолік провокує ендокринні захворювання і порушення, які ведуть в тому числі до ускладнень під час вагітності, коли рівна і швидка робота щитовидної залози особливо важлива. Так, з-за проблем з тирозином виникає гіпотеріоз, наслідком якого стає народження дітей з синдромом Дауна та подібними захворюваннями.

Метіонін використовується в медицині у вигляді окремого препарату і призначається для лікування різних захворювань печінки як речовина, що перешкоджає накопиченню «шкідливих» жирів, при токсичних ураженнях печінки, при атеросклерозі і як антидепресант для поліпшення синтезу нейромедіаторів (того ж серотоніну, а також не менш відомого дофаміну та інших).

Решта амінокислот беруть участь практично у всіх «білкових» процесах в організмі. Наприклад:

1. Вони є каталізатором багатьох біохімічних реакцій, відповідаючи, зокрема, за нормальний обмін речовин.
2. Вони необхідні для формування деяких білків — а саме колагену і еластину, — з яких складаються хрящі, волосся, нігті. Крім того, колаген та еластин підтримують форму клітин, з яких складається скелет.
3. Вони пов’язують потрапляючі в організм з їжею і повітрям токсини і «знешкоджують» їх, виводячи через печінку.
4. Вони формують деякі антитіла до вірусів і бактерій.
5. Вони регулюють концентрацію потенційно небезпечних речовин в крові. Наприклад, сформований частково з незамінних кислот білок інсулін «стежить» за рівнем цукру і не дозволяє розвинутися цукровому діабету.
6. Вони розносять по організму інші хімічні елементи.
7. Вони формують клітини деяких тканин, зокрема, м’язової.

Серед рослинної їжі амарант — один з лідерів за кількістю незамінних амінокислот. Найбільше їх міститься в сирому зерні цієї рослини, трохи менше — в переробленому. Також невелика кількість необхідних людині поліпептидів міститься в зелені амаранту.

Фосфоліпіди в амаранті

Фосфоліпіди — це, як і всі ліпіди, жири, але жири не зовсім звичайні. Звичайні жири, які забезпечують людину енергією, а ще мають неприємну звичку відкладатися під шкірою і псувати фігуру, називаються тригліцеридами. Називаються вони так тому, що складаються з гліцерину, з’єднаного з трьома жирними кислотами. Фосфоліпід — це гліцерин, теж з’єднаний з двома жирними кислотами, а на місці третьої знаходиться фосфорна кислота. На відміну від жирних кислот, які можуть «причепитися» тільки до гліцерину, фосфорна з’єднується з одного боку з гліцерином, а з іншого — з аміноспиртом. Аміноспирти теж різняться, і в залежності від приєднаного аміноспирту різниться назва самих фосфоліпідів. Наприклад, якщо аміноспиртом виступає холін, то такі фосфоліпіди називаються лецитинами.

Важливо наступне: фосфоліпіди енергією людину не забезпечують і фігуру не псують. Вони є будівельним матеріалом для клітин, а точніше, клітинних мембран. Абсолютно всі мембрани всіх клітин в організмі складаються у тому числі з фосфоліпідів. А частково — з холестерину. Коли відсоток холестерину в мембранах клітин підвищується, а фосфоліпідів, відповідно, знижується, клітини починають грубшати, старіти і це позначається на швидкості і якості процесів, які відбуваються в них.

Найбільша частина фосфоліпідів міститься в мембранах клітин печінки, потім йдуть головний мозок і серце, далі — інші органи. При дефіциті фосфоліпідів страждає все перераховане. У таких випадках мембрани клітин починають формуватися з інших «підручних» жирів, які не можуть похвалитися такою ж плинністю і проникністю, як фосфоліпіди, і через потовщення, огрубіння мембран в клітинах і між ними порушується міжклітинний обмін речовин. Порушення обміну — причина величезної кількості захворювань, що примітно, більше «старечих» (які проте спостерігаються часто і у людей середнього і навіть молодого віку).

Серед інших ліпідів кількість фосфоліпідів в амарантовій олії становить близько 10%, що є досить високим показником серед інших продуктів харчування, що містять фосфоліпіди. Найбільше в «амарантових» фосфоліпідах лецитину. Дослідження на цю тему проводилися неодноразово, зокрема, про їх результати повідомив В. Селеменєв в доповіді «Вивчення фосфоліпідного складу амарантової олії» і кандидат фармацевтичних наук І. Коренський в дисертації «Фармакогностичне вивчення насіння різних сортів амаранту печального (Amaranthus hypochondriacus L.)» .

Жирні кислоти в амаранті

Про ненасичені жирні кислоти в амарантовій олії ми вже писали докладно раніше, тому тим, хто цікавиться їх властивостями поверхнево варто звернутися до матеріалу «Амарантова олія — жири, які допомагають схуднути». Що стосується наукових досліджень, то можна в якості джерела інформації на цю тему привести вже назване дослідження І. Коренського «Фармакогностичне вивчення насіння різних сортів амаранту печального», статтю О. Єлісєєвої «Особливості впливу олії з насіння амаранту на стан антиоксидантної системи печінки та крові мишей за розвитку в них злоякісної лімфоми »і дослідження Е. Сафонової« Виділення і вивчення фосфоліпідів олії з насіння амаранту ». Тут досить згадати, що ненасичені жири в цілому:

беруть участь в процесі формування клітин мозку;
більш ніж на 50% забезпечують фізичний захист всіх тканин організму, включаючи зовнішні;
беруть участь в забезпеченні імунологічного захисту: те, що називають місцевим імунітетом, розташовується саме в тому прошарку слизових оболонок, яку формують жири;
розсмоктують відкладення з насичених жирів на стінках судин, так звані «бляшки»;
регулюють рівень холестерину в крові;
беруть участь у формуванні клітин судинної тканини і — на противагу насиченим жирам — формують еластичні і щільні судини.

У вищезазначених дослідженнях йдеться, що за складом жирних кислот олія насіння амаранту відноситься до групи лінолевої кислоти — однієї з найбільш затребуваною організмом. Вміст найбільш біологічно активної омега-3-ліноленової кислоти, яка є дефіцитною в продуктовому кошику середньостатистичної людини, досягає 1%, що є досить високим показником.

Токофероли в амаранті

З токоферольними сполуками все простіше: це найбільш корисні елементи в групі речовин, відомих під назвою «вітамін Е». По суті, коли говорять про користь і необхідність вітаміну Е, мають на увазі токофероли. Головна їхня властивість — запобігання жирів в організмі від окислення. Простіше кажучи, токофероли відповідають за працездатність і правильну переробку корисних жирів, а під час їх дефіциту навіть при достатньому надходженні фосфоліпідів та інших необхідних ліпідів в організм останні не будуть діяти так, як необхідно.

Кількість токоферолів в амарантовій олії досягає 1%, що, незважаючи на невелику цифру, теж вельми немало. Вони перешкоджають окисленню корисних жирів і в олії, що робить її стійкою і дозволяє відносно довго зберігати. Але найголовніше — те, що токофероли в амарантовій олії містяться в найбільш біологічно активному вигляді — в трієнольній формі. За рахунок цієї активності, а також за рахунок того, що вітамін Е сам по собі є антиоксидантом, «амарантові» токофероли перешкоджають реакціям з вільними радикалами, нормалізують ліпідний обмін, знижують рівень холестерину в крові. Серед кращих досліджень на цю тему — робота Паоло ді Маса спільно зі Стівеном Кейсера і іншими «Carotenoids, tocopherols and thiols as biological singlet molecular oxygen quenchers».

Інші вітаміни в амаранті

З інших корисних вітамінів в амаранті містяться загальновідомий вітамін С і трохи менш відомі вітаміни групи В. Про точну їх кількість можна почитати в наших попередніх матеріалах, де вказувався вміст кожного з вітамінів в 100 г різних продуктів амаранту — зернах, пластівцях, листках і т. д., а також зазначалося, скільки це відсотків від добової потреби дорослої людини у вітамінах.

Вітамін С відомий своїм умінням підтримувати імунну систему під час її ослаблення при грипі і подібних захворюваннях. Це дійсно так: як тільки хвора людина починає вживати вітамін С (в природному вигляді), відразу істотно зростає кількість лімфоцитів, які імунітет відправляє на боротьбу із захворюванням до його вогнища. Але це не єдина корисна властивість вітаміну С.

У амаранті цей вітамін сприяє засвоєнню харчових білків — як тих, що містяться в тій же рослині, так і просто спожитих одночасно з сирим листям амаранту (найбільшим джерелом вітаміну С). Далі речовина бере участь у формуванні м’язової тканини з білків, які розпалися на амінокислоти . При дефіциті вітаміну С багато процесів, в яких беруть участь амінокислоти, сповільнюються.

Вітаміни групи В виконують безліч різних функцій. Так, без вітаміну В1 — тіаміну — порушується вуглеводний обмін. Це веде, по-перше, до того, що вуглеводи починають гірше засвоюватися, по-друге, в організмі починаються накопичуватися токсичні продукти вуглеводного обміну, серед яких найбільш відомою є молочна кислота. Після фізичних навантажень саме через неї з’являється біль в м’язах. Саме тому амарант здатний допомогти при крепатурі.

Вітамін В2 — рибофлавін — необхідний для роботи печінки, а якщо точніше, він активізує детоксикаційні процеси в ній. Іншими словами, при його недостатку токсини з організму будуть виводитися повільніше, а отже, встигнуть втрутитися в деякі процеси клітинного обміну і пошкодити тканини, про що ми писали на початку статті.

Вітамін ВЗ, він же ніацин, теж потрібен для швидкої та ефективної роботи печінки. Крім того, при вивченні фармакологічних властивостей амаранту було з’ясовано, що за рахунок наявності цього та інших вітамінів ця рослина здатна допомогти при різних дерматитах.

Про вітамін В4 — холін — ми вже писали вище: саме він, приєднуючись до «амарантового» ненасичених жирів, формує лецитин. Безпосередньо лецитин використовується в якості медичного препарату навіть окремо, хоча його засвоюваність в цьому виді гірша. Його призначають при розладах нервової системи, при зниженні працездатності, при погіршенні пам’яті і інших деградаційних процесів. У природному органічному вигляді лецитин ці процеси суттєво уповільнює. До речі, старече слабоумство розвивається в більш ніж половині випадків банально через нестачу такого фосфоліпіду, як лецитин.

Вітамін В5 необхідний для стабільного обміну речовин практично у всіх тканинах. А вітамін В9, він же фолієва кислота, є однією з основних речовин, які підтримують роботу імунної системи. Крім цього, фолієва кислота потрібна для синтезу гормонів. При її відсутності виникають, відповідно, імунні порушення, а також захворювання, пов’язані з гормональним дисбалансом, включаючи хвороби репродуктивної системи і ускладнення під час вагітності. Недарма багато дослідників, зокрема Віталій Заремба, відзначали користь амаранту для вагітних.

Лікування без ліків

Медичні препарати, які ми звикли називати «хімією», зазвичай містять в собі якусь сильнодіючу речовину, яка вбудовується в процеси, які відбуваються в організмі і чи уповільнює їх, то чи прискорює, чи то виробляє інший необхідний для купірування руйнівного процесу — хвороби — ефект.

Не секрет, що багато препаратів мають побічні дії. Обумовлені ці побічні дії тим, що сильнодіюча речовина вбудовується не тільки в процеси, де його втручання необхідне, а в усі процеси, в які може вбудуватися. Тут спрацьовує та ж схема, по якій організм «роздає» речовину, яка потрапила з їжею всім органам, які можуть бути в ній «зацікавлені», тобто в обмін речовин в які речовина здатна втрутитися.

Деякі органи зовсім не потребують цієї речовини, і якщо вони здорові, то зуміють її відторгнути. Якщо ж вони не зовсім здорові, а сильнодіючої речовини багато (а її зазвичай багато, якщо ми лікуємо важке захворювання), то органи піддадуться і речовина почне повільно руйнувати їх. Це не дуже страшно, якщо приймати препарат недовго: після закінчення курсу пошкоджені тканини через якийсь час оновляться. А якщо приймати препарат роками, то процеси руйнування будуть, швидше за все, незворотними. Особливо знову-таки страждає печінка, де збираються всі токсичні «відходи» медичних препаратів. Але можуть постраждати і інші органи, які здатні «приймати» препарат, — нирки, шлунок і т. д.

Амарант поводиться в організмі людини точно так само: все речовини, які містяться в ньому, вбудовуються в ті процеси, в які можуть вбудуватися. За одним лише винятком: в ньому немає речовин, які могли б руйнівно подіяти на той чи інший орган. Звичайно, сильнодіючої речовини, як, скажімо, в сильних антибіотиках, в ньому теж немає, тому усунути бактеріальне захворювання в гострій стадії амарант, на відміну від антибіотика, не здатний. Але якщо захворювання уповільнене і тим більше якщо його немає зовсім, а є тільки передумови до нього, амарант допоможе — і допоможе всюди, втрутившись саме в ті процеси, де перераховані вище речовини особливо необхідні.

В ідеалі рослини з такою ж кількістю корисних речовин, як в амаранті (їх, на жаль, небагато, але вони є), повинні складати основу раціону будь-якої людини, а не тільки основу лікувальної дієти тих, хто спостерігає у себе не дуже хороші ознаки … Мода на здорове харчування набирає обертів, однак до цього в наших країнах більшості населення далеко. Але факти залишаються фактами: вживання здорової їжі виключає необхідність використовувати ліки з сильною дією (не завжди тільки позитивною), а люди, які стежать за тим, щоб організм отримував всі речовини, з яких складається, а не тільки 1/6 частину від них, живуть довше, хворіють менше і мислять ясніше.