Чи зможе амарант стати головним українським героєм у відновленні ґрунтів?

«Усі стародавні цивілізації зникли по одній причині — із-за виснаження ресурсів. І ми повторюємо ту саму помилку» — так говорить  фермер та дослідник нового підходу у землеробстві Ернст Гьотч. Принципом послідовної зміни рослинності він повернув до життя плантації, які не мали комерційної  перспективи. Тепер приносять прибуток та є зразковим прикладом правильно вибраного шляху. Для Ернста, як науковця, це найбільш важливе досягнення в його роботі, адже він шукав натуральні способи органічного землеробства ще з юних літ.

Агролісівництво – технологія відродження занедбаних земель. Вона дозволяє не лише насичувати великі ділянки корисними компонентами, а й налагоджувати прибуття води до верхнів шарів ґрунту. Повертаються дощі , земля зволожена й встигає визрівати колосся чи плоди ягід. Зеленіють поля  й радують врожаєм, які ще пару років тому були спустошені внаслідок хімічної обробки степів й поступового пересушування. Цей процес відродження земель має назву «синтропічне землеробство», що було розроблене та випробувано Ернстом Гьотчем та його студентами у Бразилії. Сам фахівець називає цей новаторський підхід «вирощуванням їжі у лісі». У якості моделі була взято функціонування дощового лісу – постійне оновлення багатої фауни рештками дерев. Тут одні рослини ростуть, скидують листя й гинуть, а на їх місці виростають інші. Так званий безперервний кругообіг зеленої маси, де все ідеально взаємопов’язано, тому й тваринам, що тут мешкають, завжди є прихисток та їжа. Науковець не лише займається фермерством, він навчає молодих послідовників та проводить семінари, щоб якомога більшій кількості людей донести свої ідеї.  Якщо ви знайдете 15 хвилин для перегляду відео, то отримаєте стислу, але найбільш корисну інформацію про діяльність Ернста Гьотча.

Поєднання агролісівництва з землеробством – ідеальна концепція для правильного функціонування великих площ землі у гармонії із природними законами співіснування різних рослинних культур. Ці дві сфери діяльності доповнюють одна одну й активно підтримують життєдіяльність корисної біоти. Свіжа біомаса з невисоких дерев вгортається в грунт, який перегниваючи, стає чудовим середовищем для вирощування зернових, бобових чи плодово-ягідних кущів. Слід зазначити, що фермер-дослідник має великий прибуток з організованих таким чином плантацій. Сенс основної роботи – підрізання гілля, яке знову відростає. Якщо ви знайомі з вирощуванням шовковиці для шовкопряду, то можете добре уявити цей процес. Дерева інтенсивніше оновлюються від періодичного зрізування гілок. Як бонус, на площах, що обробляються по системі  Ернста Гьотча, у цій місцевості стали частіше йти дощі та відновилися усі струмки, які висохли кілька десятків років тому.

На фото оранжевими лініями виділені ділянки землі, що культивуються за методом синтропічного землеробства. 

Але до чого тут амарант, спитаєте ви? А до того, що в українській реальності складно уявити насадження невисоких дерев так густо, щоб між рядами була можливість сіяти й обробляти популярні пшеницю, гречку чи соняшник. Розлогі стебла й інтенсивне зростання родини амарантових органічно переходить до планомірного відновлення ґрунту, бо стають відмінною складовою регенеративної концепції. Маючи відоме реноме сидерату, амарант стає в один ряд з тими самим лісовими насадженнями, що використовуються у Бразилії для оновлення екоситеми. Тут лише різниця, що амарант в Україні засівають для того, щоб його скошувати й подрібнювати, а там — дерева постійно ростуть на одному місці.

 

Що отримують українські фермери, використовуючи амарант для відновлення ґрунту:

• Маючи незрівняний вид фотосинтезу, за 1-2 місяці стебла й листя амаранту набирають об’єм та мегакроками поглинають вуглекислий газ. Чи не таку універсальну рослину шукають екологи, яка могла б так ефективно виділяти кисень?
• Амарант не боїться посухи, бо, по-перше, стрижневий корінь проникає настільки глибоко (до 7-ми метрів!), що отримує  жадану вологу. А, по-друге, листочки амаранту ледь згортаються у спекотні дні й не віддають воду, яка з такими зусиллями дісталася. Важливо відмітити, що така ефективність до забору води стосується лише дорослих рослин. На ранньому етапі зростання полив обов’язковий!
• Ранні сорти амаранту дозволяють удобрювати землю «сидератним способом», на якій в той самий сезон вже можна саджати потрібні вам культури. До таких сортів відносяться: Ультра, Валентина, Геліос.
• Високе бадилля амаранту стає природним затінком у літній час та протистоїть пересушуванню вашої ділянки. Скошувати його потрібно до того, як з’явиться колосся чи так звані віники. І слід не просто загортати у ріллю, а й перемелювати (задисковувати), щоб пришвидшити процес входження усього корисного до верхнього шару ґрунту.
• Високий об’єм свіжої сировини – в середньому 2000-3000ц/Га. Чи знайдете ви по гарній ціні так багато органічних добрив, що мають настільки багатий хімічний склад? Різноманітні елементи й амінокислоти живлять наступні культури. Ви позбудитесь питання, де і по якій вартості придбати азот, бо саме цієї речовиною щедро насичене листя амаранту.
• Так як стебла амаранту мають одночасно двохтипне коріння – стрижневе та поверхневе мочкувате з тонкими волосками, то воно прекрасно розрихлює землю. До речі, майже усі сорти амарантових дуже стійкі до гербіцидів. Можливо, тому що дикий різновид — щириця пройшла довгий період природньої селекції й вимушена була активно боротися за виживання в різних умовах.
• Амарантові сидерати для підвищення родючості можна брати для будь-якого ґрунту, та найкраще вони підживлять суглинисту й дерново-підзолистну ділянку.
• Для дрібного фермерства бадилля амаранту можно висівати поряд з іншими городніми культурами та чергувати сівозміну до 3-х разів на протязі теплого сезону. Дотримуйтеся одного з головних правил органічного землеробства – земля не повинна бути голою. Прибрали амарант для підживлення – висадили салат, зібрали цей врожай – знову сійте інший сидерат. І так – до пізньої осені.

Поділюся власним спостереженням у догляді за городніми культурами. Минула весна й початок літа були щедрі на дощі. Навіть не вдавалося вчасно виполоти свіженькі бур’яни, що вже добряче заважали росткам кукурудзи. Дика щириця вже напилася водички вдосталь й підросла до 7-12 см, а інші росточки цього амарантового представника все сходили й сходили. Коли то все було переполено, я звернула увагу на один момент. По обидва боки ділянки знаходяться поля місцевих фермерів, що стабільно вносили гербіциди й іншу хімію, яку зазвичай селяни ніколи не додають туди, де ростуть їх продукти харчування. Так от – стан грунту у мене та у сусідів значно відрізнявся. Мій – був розпушений й насиченого чорного кольору, а ще — злегка масний, що вказує на високу концентрацію поживних речовин. А на фермерських угіддях – більш спресований та грудкуватий. Ось так я зрозуміла, що традиція ручного видалення бур’янів, що підтримується в селах на протязі не одного покоління, має дуже велику цінність. Все, що виросло начебто зайвого на городі – насправді, є матеріалом для плодючості. Кожна скошена бур’янинка вносить в ґрунт певний унікальний набір мікроелементів.

Бразильський досвід також є ще одним видом повернення екосистеми до її первинного стану. Журналіст Дайана Адраде з вищезгаданого відео зазначає: «Ми знаємо, що одна із самих агресивних дій по відношенню до землі – це сільське господарство» . На жаль, це факт, під яким підпишуться вчені з різних кінців світу.

Сучасні методи обробки сільськогосподарських культур, хоча й націлені на покращення родючості полів, є великими антагоністами природи. Ми не користуємося тим, що вона вже створила для того, щоб ліси й поля, флора та фауна існували в простому симбіозі. Постійне поповнення ґрунту органічними пластами потрібно забезпечувати листям, гіллям плодових дерев, сидератними культурами з розлогою наземною частиною. Це – доступний спосіб по технології та більш прийнятний з фінансового боку.  Система органічного сільского господарства сама себе забезпечить усіма унікальними добривами та навіть збільшить шар ґрунту. Досвід  Ернста Гьотча красномовно показує, що з таким підходом ми маємо шанс відновити величезні зони загублених земель. Можливо, що ми навіть зможемо наново повернути ті території в Україні, де вже піски почали наступати на колись родючі регіони. Суховії та відсутність дощів – це результат не лише глобального потепління, а й зухвальства виробників агрохімії. Кожного року на наші поля вигортаються тонни шкідливих речовин, що згодом потрапляють до нас у тарілку. Так, ці сполуки затримують вологу, борються зі шкідниками й не дають рости бур’янам. Але нащо безвідповідально нівечити те, що належить не лише нам, а й майбутнім поколінням? Схема дії екологічного фермерства існує стільки, скільки ростуть ліси й майоріють дикі трави на луках.

Ви не можете відчути смак лимону, якщо ви приймете таблетку вітаміну С, для повної користі вам потрібен самий лимон. Так і тут – ніякі добрива  чи хімічний елемент штучного походження не дасть землі всього того, що містять інші рослини. Синтропічний принцип землеробства – основа для відновлення землі й отримання високих врожаїв гарної якості. Амарант  з його великим потенціалом, як сидерата  – одна з благословенних рослин, що приймає участь у цій великій міссії.