Об’єктивно про користь амаранту: історія, дослідження, досвід споживачів

16.2.2020

Незважаючи на багатовікову історію амаранту, суперечки про нього не вщухають. Це підтверджується і відгуками споживачів. Слід визнати, що сьогодні не всі представники традиційної медицини визнають доцільність застосування амаранту при різних захворюваннях. У деяких відгуках побачимо негативну оцінку впливу продуктів цієї культури на організм. Невже наші далекі предки помилялися, називаючи амарант золотим зерном Бога, і звідки взялося твердження вчених про те, що амарант — культура 21 століття?

Стисло про дані зі сторінок історії

Амарант був відомий ще 8 тисяч років тому. Він був їжею для майя і інків, вирощувався у величезній кількості в Мексиці, Гватемалі, Перу, Індії та Непалі, а також в Китаї, Південно-Східній Азії, Південній Індії, Західній Африці. Причому в одних країнах більше цінувалося зерно амаранту, в інших — його листя і стебла, але всюди дана культура відігравала важливу роль в економічному розвитку. Так, у ацтеків в 16 столітті імператор Монтесума отримував у вигляді податку 9 тисяч тонн амаранту. В Америці ця культура була чи не основною і шанували її як «золоте зерно Бога», а сам амарант, наприклад, у древніх етрусків і еллінів символізував собою безсмертя.

У давні часи не було можливості ґрунтовно дослідити склад амаранту, але вже тоді були помічені його цілющі властивості. Так, в історії залишилися відомості, що в стародавній Тартарії (країні аріїв) рослина використовувалося для лікування при багатьох недугах. Крім того, стародавні слов’яни і арії використовували амарант для годування новонароджених дітей, воїни брали з собою в важкі походи зерна амаранту для відновлення сили і зміцнення здоров’я. У різний час серед населення застосовувався амарант як кровоспинний засіб при легеневих і маткових кровотечах, для лікування при геморої, проблемах з кишечником, при запорах і дизентерії. Високо цінується амарант і в наші дні: Продовольча комісія при ООН за харчові та цілющі властивості визнала амарант культурою XXI століття.

Дійсно, з часом вчені виявили унікальний хімічний склад амаранту. Справжнім відкриттям стало виявлення в рослині великої кількості сквалену, що насичує організм киснем, і це перешкоджає розвитку ракових клітин. В ході біохімічних досліджень сквалена було виявлено, що дана органічна сполука є похідною вітаміну А і при синтезі холестерину перетворюється в його біохімічний аналог 7-дегидрохолестерин, який при сонячному світлі стає вітаміном Д, забезпечуючи тим самим радіопротекторні властивості.

Слід зазначити, що сквален присутній в інших рослинах, і це використовується при виробництві препаратів, засобів і добавок, які допомагають усунути певні порушення в організмі. Він є в оливковій олії, в олії із зародків пшениці, в рисових висівках, в дріжджах, але всюди − в невеликій кількості. За даними сучасних досліджень, найбільш високий вміст сквалену в олії із зерен амаранту — 8-10%, і це в кілька разів більше, ніж в печінці глибоководної акули, що раніше служила основним його джерелом.

Амарант містить в собі також справжній комплекс всіх необхідних вітамінів, мікроелементів, клітковини, білка, жирних кислот. Унікальний хімічний склад визначив великі можливості застосування рослини в якості лікарського засобу. У багатьох країнах його успішно застосовують при ряді проблем зі здоров’ям. Це:

запальні процеси сечостатевої системи у жінок і чоловіків;
геморой;
анемія;
авітаміноз;
занепад сил;
діабет;
ожиріння;
неврози;
шкірні захворювання;
опіки;
стоматит;
пародонтит;
виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
атеросклероз.

Виробляються препарати з олією амаранту для зниження кількості холестерину в крові, для захисту організму від наслідків радіоактивного опромінення, для розсмоктування злоякісних пухлин.

Дослідники про значення амаранту

Дослідження амаранту проводяться в різних країнах, і кожен раз відкриваються нові, або підтверджуються вже відомі властивості цієї рослини.

Китайська медицина називає харчовий амарант одним з головних продуктів для молодості і краси. Експериментальним шляхом і подальшою практикою доведено, що регулярне споживання амарантової олії уповільнює процеси старіння, очищає шкіру, прискорює оновлення клітин.
Система освіти в Індії рекомендувала амарант в якості обов’язкової харчової добавки.
В Африці лікарі рекомендують листя і насіння амаранту включати в раціон харчування всім, у кого є нестача еритроцитів в крові.
Американське Міністерство Сільського Господарства в Вісконсині під час досліджень в 1996 році довело, що при включенні амаранту в дієтичне меню істотно знижується рівень тригліцеридів і холестерину в організмі людини.
У Міжнародному журналі харчових наук та харчування опубліковані матеріали дослідження, яке проводилося в 2013 році. Дослідники дійшли висновку, що споживання амаранту є ефективним способом підвищити харчову цінність кальцію, а також заліза і цинку. Раніше в цьому ж виданні були опубліковані матеріали іншого дослідження. За його результатами, споживання зерна амаранту сприяє зниженню холестерину ЛПНЩ дуже низької щільності на 21-50%.
Проводяться дослідження про вплив амаранту на перебіг того чи іншого захворювання. Так, в 2014 році в Molecular Nutrition and Food Research опубліковані результати досліджень, що стосуються лікування при запальних процесах. У матеріалах йдеться, зокрема, що амарант пригнічує запалення і служить природним засобом лікування при артриті, має здатність зменшувати симптоми остеоартрозу та інших запальних станів.
За результатами досліджень, опублікованих в цьому ж виданні в 2017 році, білки, що містяться в амаранті, мають особливо високу якість поживних речовин. Такий рівень забезпечується завдяки чудовому балансу незамінних амінокислот. Крім того, фітохімічні речовини, що містяться в цій рослині, сприяють її антиоксидантній та протизапальній дії та забезпечують цілий ряд корисних властивостей зерна.
У журналі «Спортивна медицина і фізична підготовка» опубліковані матеріали досліджень, де сказано, що споживання білка до і після тренувань благотворно впливає на організм спортсмена. Відбувається це за рахунок зменшення пошкодження м’язів, викликаного фізичним навантаженням, і стимулювання синтезу м’язового білка. Іншими словами, білок корисний для відновлення м’язів та імунної регуляції при заняттях спортом.

Перелік досліджень і приклади публікацій весь час поповнюються.

Чи праві скептики?

Дослідники, представники і традиційної, і народної медицини нагадують, що кожен організм має свої особливості і здатність реагувати на будь-яке втручання в його роботу. При цьому не можна ігнорувати рекомендації щодо часу прийому препарату або засоби і дозування. Зокрема, препарати та засоби, у складі яких є амарант, рекомендується вживати за півгодини до прийняття їжі або відразу після неї. Амарантову олію з лікувальною метою рекомендується застосовувати по 1 ч л двічі на добу, і такий курс проводять три рази в рік. Щоб знизити концентрацію холестерину в крові, олію приймають в ранкові години і безпосередньо перед сном.

Лікарі зарубіжних клінік рекомендують включати в раціон дітей пророщені зерна, настої з висушеного листя і кореневищ амаранту, салати з молодої зелені рослини. Відзначається, що сік з листя і квіток амаранту в дитячому харчуванні служить відмінним джерелом необхідного природного білка. Він містить масу важливих амінокислот: цистину, нізатідіна, фенілаланіну, валіну, триптофану, треоніну, метіоніну, лізину, ізолейцин, лейцину, аргініну.

Незважаючи на величезну користь амаранту і продуктів на його основі, існують протипоказання, так само як для кожного препарату або засобу. Лікарі традиційної медицини вважають, що слід утриматися від вживання відварів і страв з амаранту людям з гіпотонією, тим, хто страждає на сечокам’яну хворобу, при загостренні холециститу і панкреатиту.

Перелік протипоказань, складений медиками, включає:

хронічні захворювання підшлункової залози;
діарею, пронос і часті розлади шлунка;
виразку дванадцятипалої кишки;
хронічний панкреатит;
підвищений вміст холестерину в судинах.

Правда, щодо останнього твердження народна медицина стверджує зворотне: зерно амаранту допомагає знизити рівень так званого поганого холестерину.

На завершення нагадаємо, що жодні засоби і жодні навіть новітні ліки не є панацеєю. Проблема вирішується тільки в разі застосування комплексного підходу.