Про що потрібно пам’ятати, вирощуючи амарант

Амарант — рятівна культура для фермерів, що живуть в регіонах, де літо з однаковою ймовірністю може виявитися і дуже дощовим, і, навпаки, жарким і сухим. Більшість сортів, які ростуть в помірній смузі, однаково добре переносять і надмірну вологість, і посуху. Спочатку амарант ріс в тропіках і субтропіках, тому знайомий і з тропічними зливами, і з палючим сонцем. З цієї ж причини єдина умова, яку «ставить» ця рослина, — тепло. Також відмічено, що врожайність амаранту падає в малосонячних місцях.

В Європі в цілому і на її сході зокрема найкраще ростуть амарант багряний, амарант гібридний і амарант темний. Причому перший різновид — незаперечний лідер і становить понад 70% від вирощуваного на цій території зернового і кормового амаранту. Останні два сорти кращий урожай дають в регіонах, розташованих на південь від 45 градусів північної широти.

Амарант багряний найменш вибагливий. На північ від 60 градусів широти його, втім, вирощувати не має сенсу, оскільки, навіть якщо це вдасться, витрати на вирощування перевершать дохід з врожаю. В регіонах, розташованих між 50 і 60 градусами північної широти, рослині потрібний уважний догляд, причому половину вегетаційного періоду амарант повинен буде провести в теплицях. Південніше 50 градусів температура дозволяє вирощувати практично всі зернові і кормові сорти амаранту багряного.

Температурні умови

Насіння практично всіх зернових сортів амаранту багряного проростають при температурі від 10 градусів. Оптимальним вважається 15-18-градусний температурний режим. При 20-23 градусах зростання амаранту значно прискорюється. Якщо температура не падає нижче 20 градусів і не перевищує 27 — амарант дозріває за 80-100 днів (в залежності від сорту) на противагу стандартним 100-130 дням.

Тут і криється головний температурний підступ. Якщо насіння почало проростати при 17 і вище градусів, а потім температура різко впала, більшу частину сил рослина направить не на зростання і розвиток, а на виживання і адаптацію. В результаті урожай зерна буде вкрай низьким — значно нижчим, ніж якби температурний режим з самого початку становив 10-14 градусів.

Важливо! У європейській частині СНД амарант по можливості слід висівати якомога пізніше. Оптимальний час посіву — травень. Посів в холодний ґрунт і надмірно ранній посів часто призводять до заростання поля бур’янами і вкрай слабкому проростанню насіння амаранту.

Температурні перепади протягом доби (ніч-день) амарант переносить краще, ніж більш тривалі, що залежать від погодних умов та інших факторів (до яких відноситься в тому числі висадка з теплиць на відкритий простір). Тому, якщо весна очікується холодна або прогнозуються серйозні температурні коливання, краще довше зберігати рослину в теплиці і пересаджувати його на відкритий простір тільки тоді, коли на вулиці встановиться стабільна температура, що збігається з тепличною або має незначні відхилення.

На деяких сортах амаранту багряного (наприклад, на «Воронезькому») зазначено, що вони можуть переносити незначні короткочасні заморозки до -3-4 градусів. Як правило, це відповідає дійсності. Але, якщо очікуються заморозки, амарант з самого початку необхідно вирощувати при невисоких температурах. Наприклад, оптимальна температура для пророщування насіння в такому випадку становить 10-11 градусів. Потім допустимі температурні коливання в межах 6-15 градусів (краще не допускати різких перепадів). Приблизно через три-чотири тижні тут вирощуваний таким чином амарант зможе практично без втрат перенести невеликі заморозки.

Однак врожайність холодостійких сортів, вирощених при більш низьких температурах, традиційно нижча їх же врожайності за умови вирощування в теплі. «Холодостійкість» всіх сортів амаранту означає, що вони здатні вижити і дати врожай при низьких температурах, але не означає, що врожайність буде порівнянна з врожайністю при оптимальному для цієї культури температурному режимі.

Зверніть увагу! За вегетаційний період загальна сума температур для визрівання насіння більшості зернових сортів амаранту багряного повинна становити 2100-2300 градусів за Цельсієм. Мінімальним допустимим показником є ​​2000 градусів за 100-140 днів.

Для кормових сортів (точніше, тих, де буде використана тільки зелена маса) вимоги нижчі. Для проростання насіння необхідні ті ж 10-12 градусів, але пізніше допустимі сильніші температурні коливання. Врожайність також буде прямо пропорційна сумі температур протягом вегетаційного періоду і стабільності температурного режиму, але різкі перепади вплинуть на нього менше, ніж у випадку з зерновими сортами, що вирощуються для виробництва олії та інших продуктів харчування. Мінімальна загальна сума температур за вегетаційний період для кормових сортів амаранту повинна становити не менше 1000 градусів за Цельсієм.

Споживання води

Кількість води, яка потрібна для вирощування 1 г чистого амаранту (сухої маси), вельми незначна. За цим показником амарант виграє не тільки у всіх зернових і переважної більшості кормових культур, а й є одним з лідерів серед всіх рослин північної півкулі. Називається така кількість води, необхідної для росту 1 г рослини, транспіраційним коефіцієнтом. Для більшості сортів зернового амаранту транспіраційний коефіцієнт становить 250, а для кормового амаранту — 230-250.

Для порівняння: транспіраційний коефіцієнт кукурудзи становить 330, озимого жита — від 340 до 420, а пшениці — близько 520. А найнижчий транспіраційний коефіцієнт, зареєстрований в Європі, дорівнює 200 і спостерігається переважно у стійких до погодних умов бур’янів.

Низьке споживання води амарантом обумовлено двома факторами.

Перший полягає в тому, що амарант здатний витрачати воду дуже економно. Якщо значна частина споживаної пшеницею вологи в жарку погоду випаровується, то амарант «вміє» зберігати її майже в повному обсязі. Крім того, він більш «грамотно» розподіляє воду, ніж більшість злаків. При настанні посушливого періоду коріння амаранту живлять рослину потроху, але досить довго. У той час як, наприклад, кукурудза здатна при відсутності поливу рости відносно швидко, але її запасів вистачає, як правило, ненадовго.

Другий фактор, яким пояснюється непогане зростання амаранту в посушливий період, — це відсутність так званого «полуденного відпочинку» або «полуденної депресії». Інші культури вдень ​​мають властивість на кілька годин (до п’яти) припиняти процеси росту, витрачаючи при цьому органічні речовини на підтримку життя. Тобто вода, точніше речовини, які утворюються з її допомогою, йдуть ніби даремно. У спекотну і суху погоду втрати особливо великі. У амаранту цієї фази немає: процеси росту при належному надходженні води, мінеральних речовин і світла в ньому не припиняються, тому він встигає розвинутися повністю, коли аналоги тільки виходять на третій етап дозрівання.

При недостатньому надходженні води страждає в першу чергу зерновий амарант. Урожайність насіння різко падає, також істотно зменшується в ньому кількість жирів. Для кормового амаранту недолік води не такий критичний. Як правило, він трохи знижує соковитість листя, що може бути важливо для виробників силосу. Урожайність серйозно падає, тільки якщо транспіраційний коефіцієнт становить менше 220-230 (в залежності від сорту).

Грунт

До грунту амарант не надто вимогливий, але і де завгодно рости не буде. В рамках вибору грунту головна умова для швидкого зростання і високої врожайності цієї культури — хороша водо- і повітропроникність. Перед посівом амаранту в зонах, де грунт надмірно щільний, землю завчасно дренують і потім підтримують її проникність. Глинисті грунти не переносить жоден сорт амаранту. Суглинні і піщані також вважаються несприятливими грунтами для вирощування цієї культури, хоча деякі кормові та універсальні сорти при належному догляді дають навіть на таких ґрунтах відносно непоганий урожай. Однак вирощування зернових високоолійних сортів в таких умовах вважається недоцільним.

Зверніть увагу! Будь-які сорти амаранту будуть погано рости на перезволожених грунтах. Тому якщо в регіоні зафіксовано підвищене випадання опадів або існують інші фактори, що збільшують зволоженість грунту, дренування — обов’язкова умова для отримання високого врожаю амаранту.

Урожайність зернових високоолійних сортів безпосередньо залежить від окультурення грунту. При штучному підвищенні ґрунтової родючості, хорошій забезпеченості грунту гумусом і мінеральними елементами амарант дає високий урожай практично завжди, незалежно від погодних умов. На збіднених грунтах зернові сорти ростуть досить добре, проте харчова цінність отриманого насіння, як правило, виявляється істотно нижчою.

Кращими попередниками для зернових сортів амаранту вважаються бобові та злакові культури. Кормовий амарант менш вимогливий і добре росте незалежно від різновиду попередника, якщо грунт для нього сприятливий в принципі. Будь-які різновиди амаранту добре ростуть на грунтах, які раніше удобрювали великою кількістю гною.

Обробка грунту для вирощування амаранту

Обробляти грунт під амарант потрібно відразу після збирання попередньої культури. Найкраще показує себе полупаровий спосіб, особливо при подальшому висаджуванні зернових та універсальних сортів амаранту. Він складається з двох етапів:

1. Орання поля. Його потрібно провести якомога раніше. Так забезпечується оптимальний рівень зволоженості, а грунт в подальшому не стає глибистим, що забезпечує підвищену повітро-і водопроникність.
2. Культивація. Як правило, перед посівом амаранту проводиться одна-дві осінніх і дві весняних культивації. У разі надлишку бур’янів проводиться дві осінніх і три весняних культивації. Остання культивація робиться з боронуванням.

Перед посівом амаранту для одержання гарного врожаю необхідно дотримуватися чотирьох вимог:

• грунт повинен мати пухку малозернисту структуру;
• грунт повинен бути ретельно очищеним від бур’янів;
• незадовго до посіву грунт необхідно вирівняти і закоткувати, бажано легкими котками;
• він повинен бути удобреним.

Дотримання першої вимоги гарантує гарне проростання насіння амаранту; дотримання другої вимоги забезпечить більш високу врожайність. Третє впливає на зростання цієї культури, удобрення грунту також сприяє врожайності і цінності насіння, що особливо важливо для зернових сортів.

Вплив амаранту на грунт

Амарант сприятливо впливає на родючість будь-яких грунтів, на яких вирощувався раніше. В екологічно забруднених регіонах кормові та гібридні сорти навіть використовують спеціально з метою очищення грунтів для подальшого посіву більш вимогливих культур. Всі види амаранту достатньо активно поглинають пестициди, радіонукліди та солі важких металів, а деякі його сорти вимагають для зростання і розвитку хлористий натрій в значній кількості. Останнє допомагає очистити грунт, в якому зафіксовано надлишок солі. Якщо підібрати відповідний сорт амаранту, за 2-3 роки можна рекультивувати пересолений грунт для вирощування на ньому, наприклад, пшениці, яка хлористий натрій в надмірній кількості не переносить.

Також кормовий і гібридний амарант служить прекрасним органічним добривом (зерновий теж, але застосування його як сидерата недоцільно). Для використання рослини таким чином необхідно скосити зелену масу, коли вона досягне піку дозрівання і зорати її в грунт. Зелений амарант здатний відновити збіднений грунт для подальшого посіву бобово-злакових культур за 1-2 роки.

Добрива

Високоолійні сорти амаранту, такі як «Ультра», «Харківський-1», всі види «Гігантів» та інші, потребують значної кількості добрив. Також удобрювати грунт необхідно при вирощуванні особливо стійких сортів, таких як «Воронезький». Це дозволить зібрати хороший урожай навіть при холодній весні та інших несприятливих погодних умовах. Кормові сорти, такі як «Валентина» та інші, добрив потребують менше, оскільки для хорошого врожаю зеленої маси досить необхідної кількості вологи і світла, а також добре проникного грунту. Але при розведенні кормових сортів на продаж доцільно використовувати мінеральні добрива, так як вони підвищують харчову цінність листя амаранту і в кінцевому підсумку виправдовують витрати на них.

Значно підвищує продуктивність амаранту всіх сортів використання наступних добрив:

• азотні — в кількості 60-90 кг / га;
• фосфорні — в кількості 60-90 кг / га;
• калійні — в кількості 150-180 кг / га.

Також є сенс закладати гній, але не під амарант, а під культуру-попередник. Оптимальна кількість органічних добрив, необхідних для високої врожайності амаранту, включаючи зелену масу, становить 50-60 т / га.

Розраховувати добрива найкраще індивідуально для кожного випадку, виходячи з орієнтовного виносу мінеральних речовин амарантом з грунту. Кількість мінеральних речовин, які необхідні як зерновому, так і кормовому амаранту для гарної врожайності, приблизно наступна:

• азот — 26-29 кг;
• фосфор (точніше, оксид фосфору) — 19-21 кг;
• хлористий калій (калійна сіль) — близько 80 кг;
• кальцій — 36-39 кг;
• магній — 16-17 кг.

Найбільш значущим є азот. Для отримання врожаю зерна в кількості 60 ц / га необхідно внести в грунт близько 200 кг азоту. Це справедливо для таких сортів, як «Воронезький» і «Гіганти» ( «Помаранчевий гігант», «Червоний гігант»). Для кормових культур часто досить 150-180 кг азоту (в залежності від сорту і від того, з якою метою він вирощується — на силос, трав’яне борошно та гранули і т. д.).

Зверніть увагу! При використанні нітратної форми азоту, яку амарант вибирає серед інших форм, важливо акуратно розрахувати кількість добрива і не діяти за принципом «чим більше, тим краще». Нітрати можуть накопичуватися в стеблах і листках амаранту (переважно в стеблах), що особливо важливо при вирощуванні кормових сортів. Надлишок добрива може призвести до перевищення допустимої кількості нітратів в зеленій масі.

Деякі сорти амаранту, як уже було згадано, вимагають підвищену кількість хлористого натрію в грунті для росту і розвитку. Як правило, таким сортам досить цієї речовини в кількості до 10 мМ.

Високі вимоги до мінеральної насиченості грунтів — практично єдина серйозна «примха» більшості сортів амаранту. При дотриманні всіх перерахованих умов ця культура забезпечує від 78% схожості при будь-яких погодних умовах, включаючи посуху, рясні дощі або сильний вітер.