Стародавні злаки відвойовують колишню популярність

Скільки круп і злаків ви використовуєте в своєму повсякденному раціоні? Швидше за все, їх перелік дуже невеликий: рис, гречка, пшоно, може перловка… А ви знали, що є продукти, які виявляються куди більш корисними для людського організму, ніж все перераховане вище? Причому ці продукти абсолютно незаслужено забуті.

До таких непопулярних злаків можна віднести киноа, амарант, спельту та інше. Звичайно, перші два в останні роки стали активно відвойовувати своє місце на обідньому столі наших співвітчизників, але до відомих гречки і рису їм все одно ще дуже далеко.

У цій статті обговоримо забуті злаки і переконаємося, що варто ввести їх в свій раціон, адже вони смачні, корисні і вкрай незвичайні.

 

Кіноа  

 

Почнемо з продукту, який зараз активно входить в повсякденне життя великої кількості людей. Якщо ще років 10 тому мало хто навіть чув таке слово, то сьогодні киноа нерідко вживають в їжу.

Батьківщиною цього корисного продукту вважається Південна Америка. Саме там корінні жителі почали культивувати киноа ще 3 тисячі років тому. У Болівії і Перу ця рослина вважалася священною: її обробка супроводжувалася особливими церемоніями.

Вже тоді вона стала основою національної кухні і трималася в такому почесному званні дуже довгий час. До самого моменту, поки не сталося підкорення Америки — європейці абсолютно незаслужено забули про киноа. На щастя все змінюється: в 2013 році ООН назвала цю псевдозернову культуру продуктом року!

У чому ж користь? 

За своєю корисністю киноа у багато разів перевершує звичні нам злакові культури. У ній міститься велика кількість білка — приблизно 16,2%. Наприклад, в рисі всього 7,5%, в пшоні — 9,9%, в пшениці — 11-13%. Мало того, киноа має на диво добре збалансований амінокислотний склад: в ній близько 20 типів амінокислот, в число яких входить весь набір необхідних людському організму.

Вважається, що киноа може з успіхом і в повній мірі компенсувати відсутність м’яса в раціоні, тому вона дуже полюбилася всім вегетаріанцям. Тільки уявіть: цей продукт називають другим материнським молоком, адже він практично повністю засвоюється організмом людини.

Також киноа може похвалитися високим вмістом харчових волокон, які виводять з організму холестерин і нормалізують травлення. Крім того, в ній є і магній, що забезпечує правильну роботу серцево-судинної системи.

Як готувати?

Можна просто відварити киноа подібно рису. Її плюс у тому, що вона при варінні збільшується аж в 4 рази, готуючись при цьому в 2 рази швидше. Кіноа можна використовувати в супах, салатах, робити з неї гарнір під м’ясні та рибні страви. Борошно, що отримується з цього зерна — ідеальна основа для хліба і печива.

Кіноа доволі швидко готується. При цьому відрізняється багатим і приємним смаком. Правда, щоб досягти цієї приємності і позбавити зерна від гіркуватого присмаку, перед приготуванням необхідно замочити їх у воді на пару годин, а потім ретельно промити. Або такий варіант: дуже довго і добре промивайте киноа в воді — має допомогти. Саме після подібних процедур ви зможете вловити м’який і ніжний смак продукту.

До речі, киноа можна пророщувати: за 48 годин її паростки досягають довжини в 1-1,5 сантиметра.

 

Амарант  

 

Цю рослину можна без сумніву віднести до найдавніших в світі. У щириці широке листя і красиво складені волоті, набиті крихітним насінням. Залежно від сорту, колір волоті амаранту може змінюватися від жовтого до пурпурного. На жаль, за рахунок того, що насіння щириці має вкрай маленький розмір, збирати його досить складно. Саме цим і обумовлена велика ціна амаранту.

Ніхто не знає, як давно люди почали культивувати щирицю. Але достеменно відомо, що вперше вона з’явилася в Південній і Центральній Америці приблизно 8 тисяч років тому. В той момент всі складові частини дивного рослини були основою харчування стародавніх ацтеків, які неймовірно цінували цей продукт. Амарант вважався чи не священним, що наділяв неймовірною силою.

Сьогодні так до амаранту ніхто не ставиться, а дуже шкода. Адже він – кладова корисних і цілющих властивостей. В сучасний час щирицю додають у хліб, роблять з неї печиво і крекери, печуть продукти, які ідеально підходять людям, які не переносять глютен.

У чому ж користь? 

Вчені відзначають, що в амаранті міститься така кількість клітковини, якою не може похвалитися жоден звичний нам продукт. Крім того, в щириці багато білка — приблизно 16% і за своєю якістю він істотно перевершує білок більшості зернових. Якщо ви вирішили ввести амарант в свій раціон саме через білок, то врахуйте, що максимальна його кількість знаходиться в зародку зерна.

Щириця багата двома абсолютно незамінними для людського організму амінокислотами: метіоніном і лізином.

Як готувати? 

Почнемо з найпростішого: щирицю можна просто відварити. Для цього залийте промите водою насіння в два рази більшою кількістю води, накрийте кришкою і варіть на повільному вогні протягом 25 хвилин.

Правда будьте готові, що приготований таким простим чином амарант вам не дуже сподобається за своїм зовнішнім виглядом. Вся справа в тому, що насіння щириці має високу в’язкість і клейкість, що не сприяє привабливості.

Щоб виправити це прикре непорозуміння і зробити страви з амаранту апетитними на вигляд, їх ароматизують, додаючи всілякі спеції і трави, а також овочі і інше насіння. Є ще один простий і безпрограшний варіант — додати щирицю в суп. Крім того, її можна підсмажити на сухій сковороді і вийде щось дуже схоже на попкорн.

Щириця прекрасно поєднується з бобовими, що дозволяє готувати високоякісні рослинні білкові страви.

 

Спельта  

 

У неї є більш відома назва — полба — зернова культура, яка була дуже широко поширена на зорі цивілізації. Це найдавніший вид пшениці, що відрізняється ламким колосом і зерном, яке не вимолочується з плівки. Дуже часто можна побачити, що спельту називають «дикої пшеницею». Крім того, багато хто вважає її бур’яном, як і амарант, втім.

Достеменно не відома батьківщина походження цього продукту, але вважається, що вперше він був виявлений ​​в Середземномор’ї. Крім того, спельту з успіхом вирощували в Древньому Єгипті, Ізраїлі, Вавилоні і Вірменії. Найдавніші знахідки даної культури відсилають нас до 6-5 століття до нашої ери.

Каша з полби в 18-19 століттях була дуже поширеним блюдом на Русі. Тоді селяни високо цінували спельту за невибагливість і простоту вирощування: її стебла не падали на землю навіть при найсильніших ураганних вітрах, а колосся не обсипалися при дозріванні. Мало того, вона не страждала від шкідників і будь-яких хвороб.

Але є у такої чудової рослини один істотний недолік — вона дає вкрай мало зерна і погано чиститься. Саме з цієї причини, спельта надалі була витіснена з раціону більш простою в обробці пшеницею.

У чому ж користь? 

У спельті містяться практично всі речовини, які так необхідні людському організму. Причому всі вони знаходяться не тільки в оболонці зерна, а й рівномірно в ньому у всьому, що означає, що навіть при самому дрібному помелі в борошні збережеться вся корисна цінність.

Спельта відрізняється практично ідеальним поєднанням мінеральних речовин, вітамінів, мікроелементів, білків, жирів і вуглеводів. У цьому продукті міститься просто рекордна кількість білка — 27-37%. Також до складу полби входять всі необхідні людині амінокислоти, які просто не отримати з тваринною їжею. Також в ній є L-триптофан, що сприяє поліпшенню загального самопочуття і приносить позитивні емоції.

Як готувати? 

З полби можна варити каші, створюючи прекрасні гарніри до птиці та риби. Ті, хто вже випробував її на собі, відзначають, що крупа має приємний аромат, який дуже подобається дітям. Можна додавати її в супи, а борошно використовувати для приготування печива і хліба. Її зерна можна пророщувати.

Ось такими були стародавні злаки, які вперто намагаються повернутися в наше сучасне життя. Дивлячись на те, наскільки вони корисні і чудові, хочеться вірити, що у них це вийде!