Компоненти амаранту. Чим хороший сквален?
Амарантова олія стала відомою в тому числі завдяки складовій, про яку раніше мало чули, — сквалену. Ми бачимо на етикетках: «5% сквалену», «5,9% сквалену», навіть «7% сквалену». Перші два позначення найчастіше відносяться до олії, зробленої звичайним методом холодного пресування. 7-8% сквалену отримують із зародків насіння більш рідкісних сортів амаранту, тому така олія в рази дорожча.
Однак тут потрібно проявити обережність при виборі виробника: буває, що сквален додають штучно. Це вже не цілком сквален, а синтезований хімічно сквалан, який часто використовується в косметиці. У порівнянні з оригіналом сквалан — збіднена речовина і рядом властивостей сквалену не володіє.
Зверніть увагу! Якщо ви хочете купити стовідсотково натуральну амарантову олію, але в виробниках не розумієтеся, то вибирайте продукти, які містять 5-6% сквалену. Таку олію змішують зі скваланом вкрай рідко. Підробка натуральної рослинної олії вимагає зусиль, при цьому продати п’яти- або шестипроцентний продукт дорого не вийде, в результаті виходить, що овчинка не варта вичинки. А вичавити олію з насіння амаранту звичайними методами досить просто, тому вона і надходить на ринок від сумлінних виробників.
Що таке сквален?
З точки зору хімії сквален — це природний ненасичений вуглеводень, що відноситься до каротиноїдів. Що це означає?
Поняття «ненасичений вуглеводень» означає, що молекулі речовини бракує кількох атомів водню і вона буде намагатися їх приєднати, а отже — вступить в реакцію з будь-якою речовиною, у якого зможе «забрати» потрібну кількість водню. Водень (Н) — одна з найпоширеніших речовин на Землі і в людському організмі зокрема, і частіше за все він зустрічається в складі води (Н2О). З нею в першу чергу зазвичай і стикається сквален, вступає в реакцію, насичується і в підсумку ніби «відносить» приєднані атоми до потрібних клітин, живлячи їх воднем і киснем.
За цим принципом сквален працює в організмі глибоководних акул, де вперше і був виявлений. На великих глибинах спостерігається знижений вміст кисню, і сквален виконує роль його «рознощика» по клітинах організму, запобігаючи гіпоксії у живих істот.
Цікаво! Саме звідси і пішла назва «сквален». «Squalus» — по-латині «акула».
З каротиноїдами простіше: це речовини, з яких формується (іноді і не формується) вітамін А. По-науковому вони називається ще провітамінами А, і сквален якраз є одним з таких провітамінів. Як наслідок, сприяє виробленню вітаміну А в організмі.
Де міститься сквален?
Сквален як в тваринному, так і в рослинному світі виявляється зазвичай в жирах. Обумовлено це, очевидно, тим, що сам по собі він не зміг би потрапити в усі потрібні клітини, а в складі жирів живить саме ті тканини, які цього потребують: така задумка природи. Разом з жирами сквален досягає підшкірного і шкірного шарів, багатьох внутрішніх органів, яким необхідний кисень.
В організмі акул сквален виробляла печінка, звідки, власне, спочатку вчені і намагалися його отримати. Пізніше дослідники зайнялися вивченням інших джерел цієї речовини, оскільки акуляча печінка — інгредієнт досить дефіцитний і занадто дорогий. У процесі досліджень з’ясувалися несподівані речі: сквален в невеликих кількостях виробляють деякі тварини, які в нашій смузі не зустрічаються, а ще … людина.
Дійсно, організм людини виробляє сквален в дуже незначній кількості. Саме з цього факту було зроблено висновок про необхідність цієї речовини для нормального функціонування людського організму, це ж стало першопричиною розробки косметологічних засобів на основі сквалену. Це ж відкриття змусило вчених пізніше спробувати синтезувати сквален штучно. Результатом їх досвіду став сквалан, про який згадувалося на початку статті.
Цікаво! Сквалан в косметології справді виконує деякі функції сквалену, зокрема, живить киснем клітини шкіри і підшкірного шару. Однак прийом цієї речовини в їжу недоцільний: вона просто не засвоїться.
У той же час в науковому співтоваристві виникли гіпотези щодо виникнення ряду захворювань, причина яких раніше не була визначена. Біологи та лікарі прагнули перевірити, чи дійсно недолік сквалену тягне за собою деякі вади серця і хвороби шкіри, а тому пошуки цієї речовини в природі тривали. В організмі всіх тварин його було настільки мало, що намагатися забезпечити людину за рахунок них — означало завдати шкоди популяціям. Тут ще й косметологія якраз підключилася.
І в кінці кінців сквален був виявлений в рослинних жирах. Та ж речовина з тими ж властивостями містилася в ряді олій, як то: в оливковій, в олії зародків пшениці і в амарантовій. В останній її кількість надихала. Це стало свого роду сенсацією в вузьких колах, а в широких проявилося в тому, що люди нарешті почули про амарант і його користь — в загальних рисах. Пізніше, після підтвердження наукових гіпотез, інформація про користь сквалену і амаранту (як його джерела) була опублікована.
Для порівняння:
- в оливковій олії міститься 0,6-0,8 г сквалену на 100 г олії;
- в олії зародків пшениці — близько 0,3 г на 100 г олії;
- в амарантовій олії — 5-8 г на 100 г олії.
Ці 5-8 г — і є згадані на початку 5-8% сквалену, які зустрічаються на етикетках амарантової олії.
Чим загрожує брак сквалену?
Нормальна концентрація сквалену в крові людини — 250 частин на мільярд або 250 нанограмів на мілілітр. Вона може коливатися в залежності від регіону проживання, роботи, способу життя і багатьох інших чинників, але сильно від зазначеної не відрізняється.
Дефіцит сквалену — це, по суті, дефіцит кисню, тільки не у вигляді відомої всім класичної гіпоксії. Він викликаний не проблемами з легенями і не розрідженим повітрям (який провокує висотну гіпоксію — гірську хворобу) — просто кисень не розноситься по організму. Виходить, що людина вдихає досить кисню, але в тканини речовина не потрапляє.
Зазвичай цей недолік людина не відчуває. Якщо він недовговічний, тканини відновлюються і оновлюються, і він проходить непоміченим взагалі. Найчастіше спостерігаються випадки часткового дефіциту. Тобто печінка виробляє мінімально необхідну кількість сквалену, більшість тканин харчування отримує, але не в тому обсязі, в якому «хотілося б» організму. Симптоми тоді відповідні — майже непомітні:
- злегка тьмяніє, іноді шарується волосся, періодично розшаровуються нігті;
- більш тьмяною стає шкіра;
- зморшки з’являються у відносно ранньому віці.
Якщо частковий дефіцит настає після 30 років, то зморшки можуть позначитися дуже різко, швидко «включається» процес старіння шкіри.
Частковий дефіцит сквалену також веде до зниження місцевого імунітету в носоглоточній порожнині і вухах, в області статевих органів, на шкірному покриві в цілому. Саме тому люди з недоліком сквалену частіше хворіють і схильні в тому числі до грибкових захворювань.
Цей же фактор — одна з причин розвитку целюліту. Метаболізм в підшкірних шарах порушується через нестачу харчування клітин, через застій і процес старіння шкіри. В результаті накопичуються жирові відкладення, шкіра в’яне — це і є целюліт. До речі, саме завдяки сквалену амарант виявляється ефективним при лікуванні шкірних хвороб і здатний протистояти целюліту, про що ми писали раніше.
Усередині організму відбуваються ті ж процеси, просто побачити їх людина не може, а симптомів немає. Внутрішні органи, які не одержують достатню кількість сквалену, швидше зношуються, що знову-таки веде до раннього старіння і появи різних «старечих» хвороб. Недарма у людей похилого віку лідирують захворювання серцево-судинної системи — зазвичай саме серце в першу чергу страждає від нестачі кисню. У другу — печінку і нирки.
Всі ці процеси зароджуються приблизно близько 30-35 років: саме до цього віку організм ніби «втомлюється» від постійного браку речовини. Розвиватися вони можуть до самої старості. Заковика в тому, що старіння шкіри, поява до 45-50 років пари-трійки незначних хронічних захворювань вважається в очах громадськості нормою, і люди впевнені, що виною тому не недостаток якоїсь речовини, а «вік». Тим часом кількість прожитих років не викликає автоматично ряд хвороб, викликає їх якийсь цілком певний фактор.
Як не допустити дефіциту сквалену?
Джерел сквалену у людини два — внутрішній і зовнішній. Відповідно, підтримувати рівень сквалену можна двома способами.
Перший — підтримувати високий рівень самостійного вироблення сквалену організмом. Для цього потрібно:
- вживати необхідну для його синтезу кількість речовин;
- займатися відповідними видами гімнастики;
- регулярно проводити масаж, рефлексотерапію і інші процедури.
При дотриманні здорового способу життя та проживанні в регіоні з гарною екологією (точніше, складом повітря) організм забезпечить себе скваленом сам. Звичайно, це кращий спосіб, але підходить він не для всіх. Тому другий спосіб — заповнювати недолік сквалену за допомогою речовин, які його містять.
Тваринні жири, які містять сквален (на кшталт жиру з печінки акули) вживати регулярно важко через їх дефіцитність, тому залишаються рослинні. Поки що, як випливає з таблиці вмісту сквалену в рослинних оліях, рекордсменом серед них залишається амарантова олія.
Як використовувати амарантову олію?
Для кращого засвоєння і проникнення в усі тканини рослинні жири рекомендується використовувати внутрішньо і зовні.
Прийом олії всередину допускається як з іншою їжею, так і окремо від неї. У другому випадку відсоток засвоєння речовин вищий, але не настільки, щоб це грало визначальну роль. Тому салати з амарантовою олією, каші та інші страви, якщо вживати їх регулярно, цілком здатні забезпечувати організм скваленом роками.
Теоретично, якщо людина фізично активна, не страждає на ожиріння, якщо циркуляція крові у неї хороша, внутрішнього вживання олії вистачить.
Якщо ситуація зворотна, шкіра здається недостатньо пружною, волосся і нігті — недостатньо міцними і в цілому спостерігаються ознаки дефіциту кисню в шкірі і підшкірному шарі, то доцільно втирати олію в шкіру. Цю процедуру краще проводити разом з масажем: так олія краще вбереться, наситить більшу кількість клітин. Можна також поєднувати з фізіотерапевтичними процедурами, якщо проблеми яскраво виражені на конкретній ділянці.
Саме тому косметологи і дерматологи до призначених процедур додають приписку: «Краще використовувати з такою-то олією». З цієї ж причини амарант рекомендують застосовувати при шкірних хворобах типу псоріазу, акне, екземи і так далі. Відновлення за допомогою амаранту місцевого імунітету при запальних і інфекційних захворюваннях частково теж відбувається завдяки сквалену. Процеси відновлення тканин за рахунок харчування киснем прискорюються, і хвороба лікується швидше.
І регулярний прийом амарантової олії рекомендований теж з цієї причини. Звичайно, вилікувати давні захворювання за допомогою сквалену важко, а ось запобігти їм цілком можна.
